Ранковий туман, густий і вологий, ніжно обіймає ліс.

The morning mist, thick and damp, gently embraces the forest.

Покинуте життя в Чорнобильській зоні поснувало своє, а природа повернула втрачене.

The abandoned life in the Chornobylska zona has formed its own way, and nature has reclaimed what was lost.

Поміж дерев, височить гордий дуб, навколо якого снують яскраві папороті та рідкі гриби.

Among the trees, a proud oak stands tall, around which bright ferns and rare mushrooms weave.

Десь далеко чути шепіт залишеного міста.

Somewhere far away, the whisper of the deserted city can be heard.

Дмитро уважно прислухається до шуму дерев і крику пташок.

Dmytro listens carefully to the rustling of leaves and the cries of birds.

Він стоїть на краю лісу, тримаючи в руках стару карту.

He stands at the forest's edge, holding an old map in his hands.

Його погляд зосереджений.

His gaze is focused.

Десь тут, у цих лісах, росте рідкісна травичка, здатна зцілити старі рани.

Somewhere here, in these woods, a rare herb grows, capable of healing old wounds.

Дмитро шукає її не тільки задля науки, але й для себе.

Dmytro seeks it not only for science but also for himself.

Колись маленьким хлопчиком він узяв із цих місць на пам'ять лише смуток.

Once a small boy, he took only sadness as a memory from these places.

Поруч із ним йде Олена.

Olena walks beside him.

Її кроки швидкі та рішучі.

Her steps are swift and determined.

Вона знає, що ці трави можуть принести непогані гроші на чорному ринку.

She knows that these herbs can fetch a good price on the black market.

Її цікавить можливість добряче заробити.

She's interested in the opportunity to make a decent profit.

У кишені Олени прихована мідна монета - оберіг із дитинства.

In Olena's pocket is a hidden copper coin - a childhood talisman.

Для Олени це лиш ділова поїздка, але вона цінує вміння Дмитра зчитувати знаки природи.

For Olena, this is just a business trip, but she values Dmytro's ability to read the signs of nature.

Дмитро відчуває напруження від різних цілей їхньої подорожі.

Dmytro feels tension from their different purposes for the journey.

Вони йдуть дорогою, порослою мохом, пересічені старими дротами і іржавими знаками.

They walk along a moss-covered path, intersected by old wires and rusty signs.

В один момент вони зупиняються на роздоріжжі.

At one point, they stop at a crossroads.

Дмитро вагається: безпечний шлях - довгий, а короткий - веде через небезпечні зони.

Dmytro hesitates: the safe path is long, while the short one leads through dangerous zones.

"Тут ми можемо обійти," каже він, показуючи на закручену стежку, занурену в зелену темряву.

"We can detour here," he says, pointing to a winding path immersed in green darkness.

Олена зітхає: "Часу нема, Дмитро.

Olena sighs, "We don't have time, Dmytro.

Але я йду з тобою".

But I'll go with you."

Перед ними виникає табун мутованих вовків.

In front of them appears a pack of mutated wolves.

Звірі, здавалося, володіють зламаними зубами і хочуть захистити свою територію.

The beasts, it seems, have broken teeth and want to protect their territory.

Дмитро та Олена зупиняються, серце колотиться.

Dmytro and Olena stop, their hearts pounding.

"Тихо," шепче Дмитро.

"Quiet," whispers Dmytro.

"Йдемо назад".

"Let's go back."

Олена киває, і вони починають тихо відступати.

Olena nods, and they begin to retreat quietly.

Але голова вовчої зграї несподівано кидається вперед, загрожуючи проникнути крізь їхні плани.

But the lead wolf suddenly lunges forward, threatening to break through their plans.

Дмитро кидає пляшку зі шматком м'яса, і зграя відразу ж перемикає увагу на ласощі.

Dmytro throws a bottle containing a piece of meat, and the pack immediately shifts its attention to the treat.

Вони тікають, зупиняючись тільки коли відчувають себе у безпеці.

They flee, stopping only when they feel safe.

У цей момент Дмитро бачить траву під ногами.

At that moment, Dmytro sees the grass underfoot.

Саме ту рідкісну траву, що він шукав стільки часу.

It's the very rare herb he has been searching for all this time.

Зелень виглядає дивно в цій локаній убогості.

The greenery looks strange in this local desolation.

"Оленко, я знайшов її.

"Olenko, I found it."

"Дивлячись на вираз обличчя Дмитра, Олена без вагань допомагає йому зібрати знахідку.

Seeing the expression on Dmytro's face, Olena willingly helps him gather the find.

Повертаючись назад, Дмитро відчуває спокій, прихований довгими роками.

As they head back, Dmytro feels a peace long hidden over the years.

Його сім'я може нарешті знайти зцілення, і він також знайшов друга в Олені.

His family can finally find healing, and he has also found a friend in Olena.

Олена теж відчуває зміни.

Olena feels the change too.

Вона зрозуміла, що успіх полягає не тільки в матеріальних здобутках.

She realized that success is not only in material gain.

Поміж старих дерев вони йдуть разом, світ у їхніх серцях вже не такий покинутий, як був раніше.

Among the old trees, they walk together, the world in their hearts no longer as abandoned as it was before.