На самому краю села, серед величезних соняшникових полів, стоїть стара дача.

At the very edge of the village, among the vast sunflower fields, stands an old summer house.

Звідти видніються мальовничі пагорби, які ніби ховають у собі всі таємниці минулих років.

From there, picturesque hills can be seen, as if hiding all the secrets of past years.

Літо цього разу видалося напрочуд теплим.

This summer turned out to be unusually warm.

Небо — синє, чисте, як пігулка, що здіймається високо над полями.

The sky is blue, clear as a pill rising high above the fields.

Ця дача — місце, де колись родина Дмирта разом зібрала бідоньки грибів і сміялася щиро.

This summer house is a place where long ago, the Dmyrto family once gathered baskets full of mushrooms and laughed heartily.

На цей раз все інакше.

This time, things are different.

Дмирто разом із сестрою Катериною і двоюрідною сестрою Оксаною вирішили відновити традицію сімейних зборів.

Dmyrto together with his sister Kateryna and cousin Oksana decided to revive the family gathering tradition.

Дмирто завжди сподівався повернути колишню радість, яка була в цих зустрічах.

Dmyrto always hoped to bring back the former joy that these gatherings held.

Однак останнім часом настрій змінився.

However, recently the mood changed.

Оксана ніколи не забула образи дитинства, колись вони з Дмиртом посварилися через іграшковий кораблик.

Oksana never forgot the childhood grudges; once she and Dmyrto quarreled over a toy boat.

Ця стара образа ніби створена з вічного вогню.

This old resentment seems to be made of eternal fire.

Дмирто намагався зігрітися цією зустріччю.

Dmyrto tried to warm himself with this meeting.

Він вирішив: "Маємо зіграти в нашу стару улюблену гру".

He decided: "We have to play our old favorite game."

Їх улюблена гра колись об'єднувала найбільш неочікувані сторони родини, породжуючи невгамовний сміх.

Their favorite game once united the most unexpected sides of the family, provoking endless laughter.

Катерина була стриманим посередником, вона завжди намагалась знайти слова, які примирять кожного.

Kateryna was a restrained mediator; she always tried to find words that would reconcile everyone.

Її спокійний голос часто розвіював хмари.

Her calm voice often dispersed the clouds.

Втім, цього разу це не допомагало.

Yet, this time it didn't help.

Лише їй було видко, з якої глибини в Оксані роїлися образи та спогади.

Only she could see the depth from which Oksana's grievances and memories swarmed.

Під час гри Оксана враз висловила все, що давно тримала в собі.

During the game, Oksana suddenly expressed everything she had long held inside.

Дмирто почув від неї старі надумані скарги.

Dmyrto heard old, imaginary complaints from her.

Слова лились, як гендальний дощ.

Words flowed like a relentless rain.

Здавалось, що вся їхня минула ненависть вибухнула в одній єдиній сварці.

It seemed that all their past hatred exploded in a single quarrel.

Катерина вирішила, що треба діяти.

Kateryna decided that action was needed.

Вона стала посередині, розповідаючи смішні історії з їхнього дитинства.

She stood in the middle, recounting funny stories from their childhood.

Фрази про те, як Дмирто загубив свої черевики у бабусиному городі, і як Оксана впала у бочку з водою, викликали у всіх усмішки.

Phrases about how Dmyrto lost his shoes in grandma's garden and how Oksana fell into a barrel of water brought smiles to everyone's faces.

Непомітно для самих себе, родина почала сміятися.

Unbeknownst to themselves, the family began to laugh.

Ще кілька таких історій, і напруга випарувалася, ніби її тут ніколи й не було.

A few more such stories, and the tension evaporated as if it had never been there.

Цього літа, Дмирто зрозумів, що треба більше слухати і менше поспішати.

This summer, Dmyrto realized that he needed to listen more and rush less.

Мир та розуміння не з’являються миттєво.

Peace and understanding do not appear instantly.

Як хліб, їм треба дати час на підйом.

Like bread, they need time to rise.

Іноді найкращий спосіб налагодити відносини — це не діяти, а слухати та чекати.

Sometimes the best way to mend relationships is not to act, but to listen and wait.

Ось вони готують чай на верандi, соняшники дивляться в небо, а родина сидить разом.

There they are, making tea on the veranda, sunflowers looking up at the sky, and the family sitting together.

Зміна відбулась непомітно, як на теплий вітер швидко міняє напрямки.

The change happened unnoticed, like a warm wind quickly changing directions.

Цього літа вони знайшли частинку колишньої родини, яка залишилася лише за привітькти у пам’яті.

This summer they found a piece of the former family, which remained only as a greeting in memory.