Затишний ранок у Карпатах почався яскравим сонцем.

A cozy morning in the Karpaty began with bright sunshine.

Оксана, Андрій і Євген, діставшись до родинної хати, стояли під воротами.

Oksana, Andriy, and Yevhen stood at the gates of their family house.

Зелені пагорби оточували їх, а свіже повітря наповнювало ароматами сосни.

Green hills surrounded them, and the fresh air was filled with the scent of pine.

— Це просто неймовірно!

"This is simply incredible!"

— вигукнув Андрій, збуджено дивлячись на краєвиди.

exclaimed Andriy, looking excitedly at the scenery.

Оксана, вдихнувши на повні груди, відчула, як спокій проникає у серце.

Oksana, taking a deep breath, felt peace penetrating her heart.

Вона сподівалася, що під час свята Івана Купала зможе відчути зв’язок зі своєю культурною спадщиною.

She hoped that during the Ivana Kupala festival, she could feel a connection to her cultural heritage.

— Ми маємо не втрачати часу, — мовив Євген, оглядаючись на небо, де вже починали збиратися темні хмари.

"We shouldn't waste any time," said Yevhen, glancing at the sky where dark clouds were already gathering.

— Може, це просто ранішнє збирання, — з надією сказала Оксана, проте її серце защеміло від тривоги.

"Maybe it's just early morning gathering," said Oksana hopefully, though her heart tightened with anxiety.

Вони увійшли до хати, розмістили речі і почали готуватися до свята.

They entered the house, settled their things, and began preparing for the celebration.

Дерев’яні стіни, прикрашені старовинними вишивками, нагадували про бабусині розповіді.

Wooden walls decorated with old embroidered pieces reminded them of grandma's stories.

Оксана збиралася намовити інших на петрівки, коли Євген нашепотів:— Нам потрібно йти на поле.

Oksana was about to encourage the others to join the petrovky when Yevhen whispered: "We need to go to the field.

Всі скоро збираються, — з ніжністю у голосі сказав він, знаючи, як важливе це свято для Оксани.

Everyone will gather soon," he said tenderly, knowing how important this festival was to Oksana.

Але поки вони вирушали, почався грім.

But as they set out, thunder began to roll.

Шум потемнів, вогні на дерев'яних ліхтарях вигасли.

The noise darkened, and the lights on the wooden lanterns went out.

Оксана розуміла, що під загрозою не лише свято, а й її мрія.

Oksana realized that not only the festival but her dream was under threat.

— Що ж робити?

"What should we do?"

— тихо запитала Оксана.

Oksana asked quietly.

Андрій запропонував: — Побудуємо навіс!

Andriy proposed, "We'll build a shelter!

Ми зможемо!

We can do it!

Тут всі — одна родина.

Here, we're all one family."

Зібравши людей в обійсті, Оксана, Андрій і Євген розпочали роботу.

Gathering people from the homestead, Oksana, Andriy, and Yevhen started working.

Сусіди прийшли на допомогу.

Neighbors came to help.

Дощ ринув, але руки працювали швидко.

The rain poured, but the hands worked quickly.

Кожен голас, кожен крок — все скидалося на спільну пісню.

Every voice, every step—it all felt like a communal song.

І ось, перед сутінками, навіс підняли.

And there, before dusk, the shelter was raised.

Хура від дощу і громові удари ставали тихішими, коли Оксана, тремтячи, запалила вогонь.

The roar of the rain and the thunder's blows became quieter as Oksana, trembling, lit a fire.

Маленьке полум’я засяяло серед загасаючої темряви.

A small flame shone amidst the fading darkness.

Люди навколо зітхнули з полегшенням.

People around sighed with relief.

Свято продовжилось.

The celebration continued.

Під чистим нічним небом Оксана відчула, як її серце наповнюється.

Under the clear night sky, Oksana felt her heart filling up.

Бабусині пісні, забави і сміх — все нагадувало про минуле.

Grandma's songs, games, and laughter—all reminded her of the past.

Історії оживали під ясним світлом місяця.

Stories came alive under the clear moonlight.

— Ти це зробила, — тихо мовив Євген, коли свято скінчилося.

"You did it," Yevhen said quietly when the festival ended.

Його очі бриніли від гордості.

His eyes shone with pride.

Оксана всміхнулася, поглянувши на нього і на зоряний небосхил.

Oksana smiled, looking at him and the starry sky.

Вона відчула, що стала частиною великої сім’ї, частиною свого коріння.

She felt she had become part of a big family, part of her roots.

Її серце сповнилося новою силою.

Her heart was filled with new strength.

В цю ніч Івана Купала вона знайшла не лише своє місце, а й свою долю.

On this night of Ivana Kupala, she found not only her place but also her destiny.