Весняне сонце сіяло крізь брудні шибки маленької квартири в Києві.

The spring sun shone through the dirty panes of the small apartment in Kyiv.

У кутку кухні, на старенькому столі, лежали трави в банках.

In the corner of the kitchen, on an old table, herbs in jars lay scattered.

Оксана старанно готувала чай з ромашки і материнки.

Oksana was diligently preparing a tea with chamomile and oregano.

Кухня була тісна і заповнена меблями, які не пасують одне до одного.

The kitchen was cramped and filled with mismatched furniture.

Але в цей момент усе, що її цікавило, — це здоров'я її дитини.

But at that moment, all that concerned her was her child's health.

"Юро, я спробую ще раз цей відвар", — сказала Оксана, обережно розмішуючи теплий напій.

"Yura, I will try this decoction once more," Oksana said, carefully stirring the warm drink.

Її голос трохи тремтів від страху і надії.

Her voice trembled a little with fear and hope.

Їхній син кашляв і страждав від нападу астми.

Their son was coughing and suffering from an asthma attack.

Юрій відкинув газету, поглянув на дружину і зітхнув.

Yuriy set aside the newspaper, looked at his wife, and sighed.

"Оксано, це небезпечно.

"Oksana, it's dangerous.

Я зателефоную лікарю".

I'll call the doctor."

"А якщо ми знову не зможемо отримати допомогу?

"And what if we can't get help again?

Вони кажуть лише однакове – дайте інгалятор.

They always say the same thing - use the inhaler.

Але його немає в аптеках," — відповіла Оксана.

But it's not available in pharmacies," replied Oksana.

Її очі були сповнені тривоги.

Her eyes were full of anxiety.

Юрій встав і глянув у вікно, де дув легкий весняний вітер.

Yuriy got up and looked out the window, where a light spring wind was blowing.

"Я швиденько піду в сусідню аптеку.

"I'll quickly go to the nearby pharmacy.

Може, там щось є," — сказав він.

Maybe they have something," he said.

Як тільки він пішов, Оксана зосередилася на своїй роботі.

As soon as he left, Oksana focused on her task.

Її серце калатало від напруження.

Her heart was pounding with tension.

Вона налила напій у чашку і занесла його сину.

She poured the drink into a cup and brought it to her son.

Він кашляв, намагаючись дихати.

He coughed, trying to breathe.

Її син прийняв кілька ковтків напою, але його стан не покращився.

Her son took a few sips of the drink, but his condition did not improve.

Навпаки, йому ставало гірше.

On the contrary, he was getting worse.

Паніка охопила Оксану.

Panic seized Oksana.

Вона не знала, що робити, її руки тремтіли.

She didn't know what to do, her hands were trembling.

У цей момент повернувся Юрій.

At that moment, Yuriy returned.

Він побачив бліду і перелякану дружину, а сина, якому було ще гірше.

He saw his pale and frightened wife and their son, who was getting even worse.

"Оксано, тепер ми не маємо вибору.

"Oksana, now we have no choice.

Ми повинні його відвезти!

We must take him!"

" — вигукнув він, хапаючи куртку дитини і виймавши телефон, щоб викликати швидку.

he exclaimed, grabbing the child's jacket and pulling out his phone to call an ambulance.

Вони поспішили до лікарні.

They rushed to the hospital.

Лікарі швидко надали дитині необхідну допомогу.

The doctors promptly provided their son with the necessary assistance.

Спокій і полегшення настали, коли син став дихати вільніше.

Calm and relief came when the boy started breathing more freely.

"Дякую Богу, ми встигли," — шепотіла Оксана, притискаючи сина до себе.

"Thank God, we made it in time," Oksana whispered, holding her son close to her.

Юрій обійняв їх обох, відчуваючи величезну відповідальність за сім'ю.

Yuriy embraced both of them, feeling a tremendous responsibility for his family.

"Знаєш, я зрозумів, що треба вміти діяти швидко.

"You know, I realized that we need to be able to act quickly.

Але також треба бути обережними," — сказав він тихо.

But we also need to be cautious," he said quietly.

Оксана кивнула.

Oksana nodded.

"І я теж.

"I agree.

Є речі, які не можна виправити самостійно.

There are things that can't be fixed on our own."

"Того вечора вони вирішили разом шукати шляхи для кращого догляду за сином.

That evening, they decided to seek ways to better care for their son together.

Вони зрозуміли, що мають працювати як команда, аби їхня дитина завжди мала необхідний догляд.

They understood that they had to work as a team so their child would always have the necessary care.

Оксана знайшла лікаря, який міг допомогти краще, а Юрій вирішив дізнатися більше про нетрадиційні засоби, аби їх правильно використовувати разом із традиційними.

Oksana found a doctor who could offer better help, and Yuriy decided to learn more about non-traditional remedies, so they could be used correctly alongside traditional ones.

Весна продовжувала приносити нову надію, обставини хоч і не змінювались швидко, але сім'я стала ближчою і сильнішою.

Spring continued to bring new hope; albeit circumstances didn't change rapidly, the family grew closer and stronger.

Вони навчилися працювати разом, покладаючись на взаємну довіру і підтримку.

They learned to work together, relying on mutual trust and support.