Заметіль почала з самого ранку, закружлявши всюди пухкі сніжинки.

The snowstorm started early in the morning, swirling fluffy snowflakes everywhere.

Київ, укритий білим покривалом, виглядав чарівно.

Kyiv, covered in a white blanket, looked enchanting.

Олег стояв перед вікном, вдивляючись у заметіль.

Oleh stood by the window, gazing into the snowstorm.

Його думки були глибоко занурені в майбутнє з Вірою.

His thoughts were deeply immersed in the future with Vira.

Але одна турбота його не полишала – її брат Максим, який все ще мав сумніви щодо Олега.

But one concern lingered—her brother Maksym, who still had doubts about Oleh.

Потрібно було щось робити, щоб зруйнувати цей бар'єр недовіри.

Something needed to be done to break down this barrier of distrust.

І ось у голові Олега виникла геніальна ідея – поїздка до Софіївського собору.

And then a brilliant idea struck Oleh—a trip to the Sofiyskij Cathedral.

Це могло стати знаменним моментом для них усіх.

This could be a significant moment for all of them.

"Віро, а давай поїдемо до Софіївського собору?

"Vira, how about we go to the Sofiyskij Cathedral?

Це буде символічно," запропонував Олег, намагаючись не показати напруження в голосі.

It would be symbolic," suggested Oleh, trying not to show the tension in his voice.

Віра з радістю погодилася, а Максим трохи зволікав, але зрештою пристав на цю ідею.

Vira happily agreed, and Maksym hesitated a bit but eventually went along with the idea.

Вони вирушили у дорогу, розсікаючи зимові пейзажі з полів і дерев, присипаних снігом, як цукровою пудрою.

They set off on the road, cutting through the winter landscapes of fields and trees dusted with snow, like powdered sugar.

Сніг почав падати густіше.

The snow began falling heavier.

Дорога ставала все важчою.

The road was becoming increasingly difficult.

На одному із віддалених участків їхню автівку зупинила раптова завірюха.

On one of the remote stretches, their car was stopped by a sudden blizzard.

Олег відчув, як серце почало стукати швидше.

Oleh felt his heart begin to beat faster.

Це був не просто сніг, а випробування для їхньої рішучості.

This wasn't just snow; it was a test of their determination.

"Хлопці, можемо зупинитися тут трохи і почекати, поки заметіль стане слабшою," сказала Віра, намагаючись заспокоїти ситуацію.

"Guys, we can stop here for a bit and wait until the snowstorm weakens," said Vira, trying to calm the situation.

У тиші салону автомобіля, Олег зрозумів, що настав час говорити відверто.

In the silence of the car's interior, Oleh realized the time had come to speak openly.

Він повернувся до Максима.

He turned to Maksym.

"Максиме, я хочу сказати тобі, що дійсно люблю Віру.

"Maksym, I want to tell you that I truly love Vira.

Я готовий робити все, щоб бути гідним її.

I am ready to do everything to be worthy of her.

Це не просто слова," промовив Олег, дивлячись братові Віри прямо у вічі.

These are not just words," said Oleh, looking Vira's brother straight in the eyes.

Максим мовчав деякий час, зважуючи слова Олега.

Maksym was silent for a while, weighing Oleh's words.

Потім неголосно сказав: "Якщо ти дійсно готовий прикладати зусилля, я можу пробачити свою недовіру.

Then he quietly said, "If you truly are willing to make an effort, I can forgive my distrust."

"Сніг поступово перестав падати, і дорога знову відкрилася перед ними.

The snow gradually stopped falling, and the road opened up before them once again.

Коли вони приїхали до Софіївського собору, небо почало очищатися.

When they arrived at the Sofiyskij Cathedral, the sky began to clear.

Золоті бані яких блищали у промінні зимового сонця.

The golden domes gleamed in the rays of the winter sun.

Олег вдихнув на повні груди.

Oleh took a deep breath.

Він відчував себе частиною чогось великого.

He felt part of something great.

Віра обійняла його за руку, а Максим по-дружньому поплескав Олега по плечу.

Vira took his arm, and Maksym gave Oleh a friendly pat on the shoulder.

Разом вони увійшли до собору, знаючи, що це лише початок їхніх нових спільних пригод.

Together they entered the cathedral, knowing that this was only the beginning of their new shared adventures.

Олег тепер впевнено дивився вперед, із підтримкою родини Віри.

Oleh now looked forward confidently, with the support of Vira's family.