Зимовий вітер кидає сніг по алеї.

The winter wind throws snow along the alley.

Ярослав дивиться на годинник.

Ярослав looks at his watch.

Він чекає Оксану в парку Перемоги.

He is waiting for Оксана in Park Peremohy.

Навколо тихо, лише чути легкий хрускіт снігу під ногами і сміх дітей, що граються.

It's quiet around, only the light crunch of snow underfoot and the laughter of children playing can be heard.

Ярослав хвилюється.

Ярослав is anxious.

Він не бачив Оксану вже багато років.

He hasn't seen Оксана in many years.

Колись вони були близькими друзями. Але життя розвело їх у різні сторони.

They were once close friends, but life took them in different directions.

Сьогодні, на День святого Валентина, він сподівається відновити їхню дружбу.

Today, on Valentine's Day, he hopes to rekindle their friendship.

Нарешті, Оксана з'являється на алеї.

Finally, Оксана appears on the alley.

У неї червона шапка, і від холоду щоки рум'яні.

She has a red hat, and her cheeks are rosy from the cold.

Вона теж хвилюється.

She is anxious too.

"Привіт, Оксано," каже Ярослав, усміхаючись.

"Hello, Оксано," Ярослав says, smiling.

"Привіт, Ярославе," відповідає вона тихо.

"Hello, Ярославе," she replies softly.

Її голос злегка тремтить.

Her voice is slightly trembling.

Вони йдуть разом, залишаючи сліди на снігу.

They walk together, leaving traces in the snow.

Парк засипаний білим покривалом, як казка.

The park is covered in a white blanket, like a fairy tale.

Гілки дерев кидають витіюваті тіні на землю.

The branches of trees cast intricate shadows on the ground.

"Пам'ятаєш, як ми тут каталися на санях?" раптом запитує Ярослав.

"Remember how we used to sled here?" Ярослав suddenly asks.

Оксана зупиняється.

Оксана stops.

Вона згадує.

She remembers.

Їхній сміх, легкість, щасливі дні.

Their laughter, the lightness, the happy days.

Її обличчя змінюється, стає м'якшим.

Her face changes, becoming softer.

"Пам'ятаю," каже вона.

"I remember," she says.

"Ми завжди тут сміялися до сліз."

"We always laughed here until we cried."

Ярослав наважується.

Ярослав dares.

"Я хочу, щоб ми знову стали друзями, Оксано."

"I want us to be friends again, Оксано."

Вона вагається.

She hesitates.

Її серце б'ється швидше.

Her heart beats faster.

Вона боїться старих почуттів, але Ярославу вірить.

She's afraid of old feelings, but she trusts Ярослав.

"Це було давно," прошепотіла вона.

"It was a long time ago," she whispers.

"Іноді я боюся минулого."

"Sometimes I'm afraid of the past."

"Знаю," погоджується він.

"I know," he agrees.

"Але я хочу спробувати ще раз.

"But I want to try again.

Може, наші спогади навчать нас новому."

Maybe our memories will teach us something new."

Оксана дивиться в його очі.

Оксана looks into his eyes.

Вона відчуває теплоту і щирість.

She feels warmth and sincerity.

Нарешті, вона посміхається.

Finally, she smiles.

"Добре," каже Оксана.

"Okay," says Оксана.

"Спробуймо.

"Let's try.

Ми можемо почати спочатку."

We can start over."

Вони йдуть далі, обговорюючи плани і мрії.

They continue walking, discussing plans and dreams.

Сніг тихо падає, наче благословляючи їхнє нове знайомство.

Snow falls quietly, as if blessing their new acquaintance.

Так, Ярослав стає впевненішим у своїх почуттях, а Оксана вчиться ризикувати.

Thus, Ярослав becomes more confident in his feelings, and Оксана learns to take risks.

Але тепер вони знають, що їхня дружба заслуговує на другий шанс.

But now they know that their friendship deserves a second chance.

І цей шанс — найкращий подарунок у День святого Валентина.

And this chance is the best gift on Valentine's Day.