Оксана стояла біля вікна, дивлячися на засніжений передмістя.

Оксана stood by the window, looking at the snow-covered suburb.

Сніг прикрив вулиці, як біла ковдра.

The snow covered the streets like a white blanket.

На сусідському дитячому майданчику тихо стояла велика верба.

In the neighboring children's playground, a large verba stood quietly.

За кілька днів буде День Святого Валентина, але Оксана думала зовсім не про це.

In a few days it would be Den Svyatoho Valentyna, but Оксана was not thinking about that at all.

Вона тримала в руках таємничого листа — і жодної підказки щодо того, хто його написав.

She held a mysterious letter in her hands — and there wasn't a single clue as to who wrote it.

Лише фраза: "Знайди правду під вербою.

Only a phrase: "Find the truth under the verba."

"Оксана була допитливою жінкою.

Оксана was a curious woman.

Вона часто відчувала, ніби в її житті є щось більше, відсутня частина пазлу.

She often felt as if there was something more in her life, a missing piece of the puzzle.

Лист захопив її уяву, але й трішки налякав.

The letter captured her imagination, but also frightened her a little.

Хто міг це надіслати?

Who could have sent it?

Чи не жарт це?

Was it a prank?

Її думки плутались.

Her thoughts were tangled.

Наступного дня Оксана вирішила покликати свою давню подругу Олену.

The next day, Оксана decided to call her old friend Olena.

"Мені потрібно твоєї допомоги," сказала вона по телефону.

"I need your help," she said on the phone.

Олена охоче погодилася.

Olena agreed eagerly.

Вона завжди любила пригоди і підтримувала Оксану в будь-яких починаннях.

She always loved adventures and supported Оксана in any endeavor.

Дорога до парку була недовгою, хоча й непростою через глибокий сніг.

The road to the park was short, although challenging due to the deep snow.

Олена і Оксана сміялися, пробираючись через завали на узбіччі.

Olena and Оксана laughed as they made their way through the drifts at the roadside.

"Сподіваюся, це не черговий твій розіграш," жартувала Олена, але в її голосі відчувалося хвилювання.

"I hope it's not another one of your pranks," Olena joked, but excitement tinged her voice.

Досягнувши верби, вони стали круг неї, озираючись довкола.

Reaching the verba, they stood around it, looking around.

Гілки, які звисали додолу, майже торкалися землі, і Оксана раптом відчула, як серце затріпотіло.

The branches hung down almost touching the ground, and Оксана suddenly felt her heart flutter.

Вона схилилася вниз і почала розчищати сніг біля коріння дерева.

She bent down and began to clear the snow from the tree's roots.

Олена допомагала, і незабаром вони натрапили на якийсь ящик.

Olena helped, and soon they stumbled upon a box.

Розкривши його, Оксана знайшла старовинну книгу віршів і записку.

Opening it, Оксана found an old book of poems and a note.

"Дорога Оксано, хоча ми не знайомі, я твій родич.

"Dear Оксана, though we are not acquainted, I am your relative.

Пробач, що не мав можливості бути поруч раніше.

I am sorry that I could not be there before.

Сподіваюся, ці вірші допоможуть тобі пізнати частинку нашої сім’ї.

I hope these poems help you learn a piece of our family."

"Слова записки наповнили її серце теплом.

The words of the note filled her heart with warmth.

Оксана раптом відчула зв’язок з минулим, якого їй так не вистачало.

Оксана suddenly felt a connection with the past that she had been missing so much.

Завдяки цьому маленькому скарбу, вона зрозуміла, що дійсно важливе.

Thanks to this little treasure, she realized what truly mattered.

Тепер вона не лише шукала правду, але й будувала нові стосунки з родичами, про яких навіть не підозрювала.

Now she was not only seeking the truth, but also building new relationships with relatives she hadn't even suspected existed.

Її життя стало багатшим, а серце — відкритішим до нових відчуттів і людей.

Her life became richer, and her heart—more open to new feelings and people.

Оксана обійняла Олену.

Оксана embraced Olena.

"Дякую, що прийшла зі мною," сказала вона.

"Thank you for coming with me," she said.

З того дня її світ став яскравішим, а дорога у майбутнє обіцяла бути насиченою приємними сюрпризами.

From that day on, her world became brighter, and the road to the future promised to be filled with pleasant surprises.

Що б не принесло майбутнє, Оксана була готова його зустріти, адже найважливіше вона вже знайшла — своє родинне коріння.

Whatever the future brought, Оксана was ready to meet it, as she had already found the most important thing—her family roots.