Сніг вкривав подвір'я інтернату, створюючи зимову казку.

Snow covered the courtyard of the internatu, creating a winter fairy tale.

Чергова зима принесла не лише мороз, а й захопливий щорічний конкурс талантів.

The recurring winter brought not only frost but also the exciting annual talent contest.

В цьому році Олеся вирішила взяти участь, хоч це і вимагало від неї мужності.

This year, Олеся decided to participate, even though it required courage from her.

Її серце прагнуло танцю, але думка про виступ перед великою аудиторією лякала.

Her heart longed to dance, but the thought of performing in front of a large audience terrified her.

Олеся часто приховувала свій страх.

Олеся often hid her fear.

Вона мріяла про ті оплески зали, але сумніви переслідували її.

She dreamed of those hall applause, but doubts haunted her.

“А раптом я зроблю помилку?

"What if I make a mistake?"

” – думала вона.

she thought.

На щастя, поруч були друзі.

Fortunately, friends were nearby.

У камерному куточку інтернату Микола дзенькав на фортепіано.

In a cozy corner of the internatu, Микола was tinkling on the piano.

Його пальці наче блукали клавішами самі по собі, створюючи чарівні мелодії.

His fingers seemed to wander over the keys by themselves, creating magical melodies.

Він любив грати для себе, та в душі був скромним.

He loved to play for himself, but deep down, he was modest.

Помітивши Олесю, він кивнув їй дружелюбно.

Noticing Олеся, he nodded to her friendly.

“Не хвилюйся, ми підтримаємо тебе,” – сказав він лагідно.

"Don’t worry, we will support you," he said gently.

Дарина, із завжди життєрадісною усмішкою, підійшла і обійняла Олесю.

Дарина, with her always cheerful smile, approached and hugged Олеся.

“Ти ж розумієш, що наша підтримка завжди з тобою?

"You know our support is always with you?

Ми разом можемо все,” – впевнено промовила вона.

Together we can do anything," she said confidently.

Дарина завжди знаходила теплі слова, навіть коли їй самій того потребувалось.

Дарина always found warm words, even when she herself needed them.

Від сімейного затишку класу до великої сцени зали залишалося небагато часу.

From the cozy family-like atmosphere of the class to the grand stage of the hall, there wasn't much time left.

Олеся щодня тренувалася, коли Микола горнувся до фортепіано, а Дарина додавала нотками голосу приємну гармонію їхній репетиції.

Олеся trained every day, while Микола nestled by the piano and Дарина added a pleasant harmony with her voice to their rehearsal.

З кожним днем впевненість зростала.

With each passing day, confidence grew.

Настала ніч виступу.

The night of the performance came.

Велика зала освітлювалася тисячами вогнів, мов казковий світ.

The grand hall was lit by thousands of lights, like a fairytale world.

Олеся стояла за кулісами, коли тривога охопила серце.

Олеся stood backstage when anxiety gripped her heart.

Як тільки похитнулася думка: “Чи зможу я?

As soon as the thought wavered, "Can I do it?"

”, вона поглянула назад.

she looked back.

Микола та Дарина, бачачи її, посміхнулися і підняли великі пальці догори, даруючи їй спокій і підтримку.

Микола and Дарина, seeing her, smiled and gave her a thumbs up, gifting her calm and support.

Вийшовши на сцену, вона відчула світ забагнувшений музикою Миколи і ніжним піснеспівом Дарини.

Stepping onto the stage, she felt the world was wrapped in Микола's music and Дарина's gentle singing.

Кроки, що спочатку губилися в страху, тепер летіли по сцені під звуки мелодії.

Steps that initially were lost in fear now flew across the stage to the melody's sound.

Олеся виступила, як завжди мріяла, і відчула гордість за себе.

Олеся performed as she had always dreamed and felt proud of herself.

Після останнього танцювального кроку, вона зробила глибокий вдих і замерла у фігурі закінчення.

After the last dance step, she took a deep breath and froze in a finishing pose.

Захоплені оплески заполонили всю залу.

Enthusiastic applause filled the entire hall.

Микола й Дарина приєдналися до неї, і всі троє вклонялися разом на сцені.

Микола and Дарина joined her, and all three bowed together on stage.

Олеся відчула, що перемогла не тільки на сцені, а й у своєму серці.

Олеся felt she won not only on the stage but also in her heart.

Вона навчилася долати страх і йти вперед до мрії, а її друзі завжди були поруч.

She learned to overcome fear and move forward towards her dream, with her friends always by her side.

Цього зимового вечора в інтернаті народилося не тільки шоу талантів, а і дружня перемога над собою.

That winter evening at the internati, not only was a talent show born, but also a friendly victory over oneself.