Зимовий Льві́в оповитий білим снігом.

The wintery Lviv was covered in white snow.

Всі вулиці ведуть до величного Оперного театру.

All the streets led to the grand Opera House.

Весь місто готувалося до новорічного свята, але всередині театру кипіла інша робота.

The entire city was preparing for the New Year's celebration, but inside the theater, another type of work was in full swing.

Велика зала наповнена ароматом лакованого дерева і легко померклий відлунням музики.

The grand hall was filled with the aroma of lacquered wood and a faint echo of music.

Серед звуків оркестру чути наполегливий голос диригента Тараса.

Among the sounds of the orchestra was the persistent voice of the conductor, Taras.

Чайковський звучав у повітрі, а Тарас уважно спостерігав за кожною нотою.

Tchaikovsky filled the air, and Taras attentively followed every note.

Посеред сцени Оксана зосереджено тримала свою скрипку.

In the middle of the stage, Oksana concentrated intently, holding her violin.

Вона завжди мріяла стати солісткою.

She had always dreamed of becoming a soloist.

Її серце билося швидше, коли вона дивилася у велику залу театру.

Her heart beat faster as she gazed into the vast hall of the theater.

В голові Оксани вже вимальовувався план.

In Oksana's mind, a plan was already taking shape.

Поруч, із добродушною усмішкою, грала на віолончелі Надія.

Beside her, with a gentle smile, Nadiya played the cello.

Вона мріяла про вечір із сім'єю на Новий рік, але тепер була тут, готова до репетиції.

She dreamed of spending an evening with her family on New Year's, but now she was here, ready for rehearsal.

Тарас був строгим і незворушним.

Taras was strict and imperturbable.

Його хвилювало лише, щоб оркестр грав гармонійно.

He only cared that the orchestra played harmoniously.

Він вагається віддавати молодим музикантам можливість стати на перший план.

He hesitated to let the young musicians step into the spotlight.

Розпочали чергову частину твору.

They began another part of the piece.

Музика лилась, як річка, коли раптом Оксана вийшла вперед і почала грати соло.

The music flowed like a river when suddenly Oksana stepped forward and began to play a solo.

Її гра була натхненною і пристрасною.

Her performance was inspired and passionate.

Зала завмерла, диригентський пульт наче завмер під руками Тараса.

The hall fell silent, and the conductor's podium seemed frozen under Taras's hands.

Очі Тараса засяяли від почуттів.

Taras's eyes sparkled with emotion.

Закінчивши, Оксана захвилювалася, чи її будуть слухати далі.

When she finished, Oksana worried if they would listen to her again.

Надія радісно плескала в долоні, а деякі музиканти піднялися з місць.

Nadiya clapped joyously, and some musicians rose from their seats.

Тарас несподівано розсміявся.

Taras unexpectedly laughed.

"Це було дивовижно, Оксано," промовив він.

"That was amazing, Oksana," he said.

"Твій талант важко не помітити.

"Your talent is hard to miss.

Я хочу додати дует до нашої новорічної програми.

I want to add a duet to our New Year's program."

"Оксана не могла повірити своїм вухам.

Oksana could not believe her ears.

Її мрія почала ставати реальністю.

Her dream was beginning to come true.

"Ти маєш продовжувати," сказала Надія, обіймаючи подругу.

"You must continue," said Nadiya, embracing her friend.

"Ти заслуговуєш на те, щоб сяяти.

"You deserve to shine."

"На вулиці вже темніло, а крізь вікна театру виднілися сліди святкового освітлення.

Outside, it was getting dark, and through the theater's windows, traces of festive lighting could be seen.

У серці Оксани горіла нова зірка впевненості і рішучості.

In Oksana's heart burned a new star of confidence and determination.

Її мрія здавалася як ніколи ближчою.

Her dream seemed closer than ever.

Тепер вона знала, що весь світ може бути сценою, де можна вільно грати свою мелодію.

Now she knew that the whole world could be a stage where she could freely play her melody.

І хоча зима в Льві́ві холодна, в серці Оксани панував справжній теплий вогонь.

And although the winter in Lviv is cold, in Oksana's heart, a true warm flame was burning.