Хвилювання запанувало в просторому будинку Оксани в центрі Києва.

Anxiety reigned in the spacious house of Oksana in the center of Kyiv.

Сніг ніжно падав за вікном, вкриваючи місто пуховою ковдрою.

Snow was gently falling outside the window, covering the city with a fluffy blanket.

У кухні панував хаос: запах свіжих вареників перемішувався з ароматом борщу та квашеної капусти, які нагадували давні родинні традиції.

In the kitchen, chaos reigned: the smell of fresh dumplings mixed with the aroma of borscht and sauerkraut, reminding everyone of old family traditions.

Оксана була жінкою середнього віку, повною енергії та любові до своєї родини.

Oksana was a middle-aged woman, full of energy and love for her family.

Її серце билося швидше, ніж зазвичай; вона хотіла, щоб усе пройшло ідеально.

Her heart was beating faster than usual; she wanted everything to be perfect.

За столом мала зібратися велика сім'я, але декілька напружених стосунків загрожували зіпсувати свято.

The large family was supposed to gather around the table, but a few strained relationships threatened to spoil the holiday.

«Борис та Лідія знову будуть сперечатися», — повторювала собі Оксана подумки, закочуючи тісто для пирогів.

"Borys and Lidiia will argue again," Oksana kept repeating to herself while rolling out the dough for pies.

Вона знала, що якщо не вирішити їхнє давнє непорозуміння, радісна атмосфера може зникнути.

She knew that if their old misunderstanding was not resolved, the joyful atmosphere could vanish.

Коли гості почали збиратися, будинок наповнився гомоном та сміхом.

As the guests began to gather, the house was filled with chatter and laughter.

Усі підходили вітати Оксану, дякуючи за її турботу.

Everyone approached to greet Oksana, thanking her for her care.

Борис, високий чоловік з суворим виглядом, зайшов разом із сестрою Лідією, яка виглядала трохи напруженою.

Borys, a tall man with a stern appearance, came in with his sister Lidiia, who looked a bit tense.

Після того, як усі сіли за стіл і скуштували трохи страв, кава закипіла, а дискусія між Борисом і Лідією, здається, теж.

After everyone sat down at the table and tasted a bit of the dishes, the coffee started bubbling, and the argument between Borys and Lidiia seemed to brew as well.

Обидва почали сперечатися про старі образи, і кімната наповнилася тривожним настроєм.

Both began arguing about old grievances, and the room filled with a tense atmosphere.

Інші родичі перестали їсти, зупинивши погляди на них.

Other relatives stopped eating, turning their gazes towards them.

Оксана взяла глибокий вдих.

Oksana took a deep breath.

Це був момент, коли мала проявити мудрість.

This was the moment when she needed to show wisdom.

Вона м'яко підвелася і зупинила на секунду сварку: «Дорогі мої, давайте поговоримо».

She gently stood up and paused the quarrel for a second: "My dear ones, let's talk."

Її голос був теплим і спокійним, як світло від каміна, що зігрівало кімнату.

Her voice was warm and calm, like the light from the fireplace that warmed the room.

«Я знаю, що минуле може ранити, але зараз ми тут, разом. Давайте спробуємо почути один одного», — продовжила вона.

"I know that the past can hurt, but right now we are here, together. Let's try to listen to each other," she continued.

Спочатку було кілька незручних секунд тиші, але потім Лідія і Борис кивнули.

At first, there were a few awkward seconds of silence, but then Lidiia and Borys nodded.

Почалася відверта розмова, у якій всі брали участь.

An open conversation began, in which everyone participated.

Сім'я уважно слухала і розуміла, що кожній з них важливо бути почутим.

The family listened attentively and understood that it was important for each of them to be heard.

Поступово напруга зникала, усмішки поверталися на обличчя гостей.

Gradually, the tension vanished, and smiles returned to the guests' faces.

Вечеря закінчилася на теплій ноті, родина згуртувалася як ніколи раніше.

The dinner ended on a warm note, and the family came together like never before.

Після того, як усі пішли, Оксана втомлено, але задоволено сіла на крісло біля каміна.

After everyone left, Oksana, tired but satisfied, sat in a chair by the fireplace.

Вона зрозуміла, що відкритість у розв'язанні конфліктів може привести до справжнього відновлення відносин.

She realized that openness in resolving conflicts could lead to true restoration of relationships.

Це був початок нової сторінки в їхній сім'ї, і Оксана з радістю чекала нового об'єднаного майбутнього.

This was the beginning of a new chapter for their family, and Oksana joyfully awaited a united future.

Зима за вікном продовжувала свої заколисуючі танці, але всередині теплота та любов були найважливішими.

Winter continued its lulling dance outside the window, but inside, warmth and love were of utmost importance.