Сніг блищав під сонцем, вкриваючи покинуті вулиці зони відчуження Чорнобиля білим килимом.

The snow sparkled under the sun, covering the abandoned streets of the Chornobyl exclusion zone with a white carpet.

Забудови стояли мовчазні, як свідки давніх часів.

The buildings stood silent, like witnesses of ancient times.

Оксана з ентузіазмом фотографувала кожен закуток, а Юрій слідував за нею, роздумуючи про важливий крок.

Oksana enthusiastically photographed every corner, while Yurii followed her, contemplating an important step.

Їх чекала зима у всій її холодній красі – час, коли планувалося романтичне, але не цілком легальне, дослідження зони.

They were embraced by winter in all its cold beauty—a time when a romantic, yet not entirely legal, exploration of the zone was planned.

Оксана любила пригоду.

Oksana loved adventure.

Її фото в Instagram завжди збирали багато лайків.

Her photos on Instagram always garnered many likes.

Юрій чекав моменти, коли Оксана зупинялася, щоб знайти ідеальний ракурс, сподіваючись знайти свій ідеальний момент для запитання.

Yurii waited for the moments when Oksana paused to find the perfect angle, hoping to find his perfect moment for the question.

Серце калатало в грудях, але він не знав, як сказати це серед залишків минулого.

His heart was pounding in his chest, but he didn't know how to say it amid the remnants of the past.

Раптом з неба прилетів безпілотник.

Suddenly, a drone flew down from the sky.

З гучним дзижчанням він випустив великий пакет, який упав серед снігу перед ними.

With a loud buzz, it dropped a large package that fell into the snow before them.

Оксана була в захваті і хотіла негайно подивитися, що там.

Oksana was thrilled and immediately wanted to see what was inside.

"Може, це частина фондового мистецтва," – весело припустила вона, не звертаючи уваги на попередження Юрія.

"Maybe it's part of an art installation," she cheerfully guessed, ignoring Yurii's warnings.

Пакет виявився підозрілим.

The package seemed suspicious.

Великий і загадковий, він привернув увагу місцевих служб.

Large and mysterious, it attracted the attention of local services.

Хтось зателефонував у відповідну інстанцію, і до мешканців зони швидко наближалися офіційні особи.

Someone called the appropriate authorities, and officials quickly approached the zone's residents.

Юрій зрозумів, що це його останній шанс.

Yurii realized this was his last chance.

Коли Оксана ще знаходилася в ейфорії досліджень, він став на коліно серед снігу.

While Oksana was still in the euphoria of exploration, he knelt in the snow.

"Оксано," – вигукнув він, притягуючи увагу дівчини.

"Oksana," he exclaimed, capturing her attention.

"Я знаю, що це несподівано, але життя теж таке.

"I know this is unexpected, but life is like that too.

Виходь за мене заміж.

Will you marry me?"

"Оксана, приголомшена, виглянула на Юрія.

Oksana, stunned, looked at Yurii.

Вона відклала телефон, забуваючи про всі свої амбіції, і відповіла, всміхаючись: "Так!

She set her phone aside, forgetting all her ambitions, and replied, smiling, "Yes!"

"Наближення офіційних осіб їх злякало, але вчасно було знайдено рішення.

The approach of the officials frightened them, but a timely solution was found.

Пакет насправді містив святкові прикраси до Дня Святого Валентина – сердечка, стрічки та повітряні кульки.

The package actually contained Valentine's Day decorations—hearts, ribbons, and balloons.

У чиновників це викликало посмішки.

It brought smiles to the officials.

Це було романтично, і вони не захотіли псувати такий особливий момент.

It was romantic, and they didn't want to spoil such a special moment.

Оксана та Юрій мали кілька хвилин, поки офіційні особи відвернулися з усмішками на обличчях.

Oksana and Yurii had a few minutes while the officials turned away with smiles on their faces.

Вони встигли втекти, тримаючись за руки, з'ясувавши, що найважливішим є бути разом – не зважаючи на місце.

They managed to escape, holding hands, realizing that the most important thing is being together—regardless of the place.

Тепер вони знали: любов головна.

Now they knew: love is paramount.

Любов – це коли не має значення, де ти, а важливий той, хто поряд.

Love means it doesn't matter where you are; what matters is who is by your side.

І в їхньому випадку, місце цієї любові знайдено серед покинутих будівель, що нагадують про швидкоплинність часу.

And in their case, the place of this love was found among the abandoned buildings that serve as a reminder of the fleeting nature of time.