Старий ринок стояв серед руїн старого міста.

The old market stood among the ruins of the old city.

Всюди були сніг та холодний вітер, який пробирав до кісток.

Everywhere there was snow and a cold wind that chilled to the bone.

Люди ходили між зруйнованими будівлями, шукаючи щось цінне.

People walked among the destroyed buildings, searching for something valuable.

Оксана була серед них.

Oksana was among them.

Вона притискала Івана до себе, намагаючись закрити його від вітру.

She held Ivan close, trying to shield him from the wind.

В його очах був блиск цікавості, але його кашель нагадував про його хворобу.

There was a spark of curiosity in his eyes, but his cough reminded of his illness.

Оксана знала, що мусить знайти ліки.

Oksana knew she had to find medicine.

Іван дуже потрібував їх, щоб пережити зиму.

Ivan desperately needed it to survive the winter.

Ринок був небезпечним місцем.

The market was a dangerous place.

Люди тут були відчайдушними.

People here were desperate.

Всі хотіли вижити.

Everyone wanted to survive.

Вони підійшли до крамаря.

They approached the shopkeeper.

У нього були ліки, які могли врятувати Івана.

He had the medicine that could save Ivan.

Але вартість була напрочуд висока.

But the price was surprisingly high.

Крамар глянув на Оксану.

The shopkeeper looked at Oksana.

"Я дам тобі ліки, якщо ти даси мені свій намисто," — сказав він.

"I'll give you the medicine if you give me your necklace," he said.

Оксана здригнулася.

Oksana shuddered.

Намисто було єдиним, що залишилося від її матері.

The necklace was the only thing left from her mother.

Але погляд Івана був таким безпорадним.

But Ivan's gaze was so helpless.

Вона міркувала.

She pondered.

Спогади про матір залили її серце теплом, але вона знала, що Іван — це її теперішнє й майбутнє.

Memories of her mother filled her heart with warmth, but she knew that Ivan was her present and future.

Вона зняла намисто з шиї й повільно передала його крамарю.

She took the necklace off her neck and slowly handed it to the shopkeeper.

Крамар дав ліки в обмін, і Оксана сховала їх у кишеню.

The shopkeeper gave the medicine in exchange, and Oksana hid it in her pocket.

Вона обняла Івана, пообіцявши, що все буде добре.

She hugged Ivan, promising that everything would be alright.

Вдома, біля маленького вогнища, вона дала йому першу дозу.

At home, by the small fire, she gave him the first dose.

Іван усміхнувся їй, міцно тримаючись за руку.

Ivan smiled at her, holding her hand tightly.

В ту ніч, коли дув сильний вітер і за вікном сніг покрив все навколо, Оксана зрозуміла, що іноді потрібно відмовитися від минулого заради майбутнього.

That night, as the strong wind blew and snow covered everything outside, Oksana realized that sometimes you have to let go of the past for the sake of the future.

Вона була впевнена: вони з Іваном разом подолають будь-які труднощі.

She was confident: together with Ivan, they would overcome any difficulties.

І хоч спогади про маму більше не зігрівали її серце у вигляді намиста, її дух жив в Оксані.

And although memories of her mother no longer warmed her heart in the form of a necklace, her spirit lived on in Oksana.