Засніженими вулицями Львова Дмиро прямував до Національної галереї мистецтв.

Through the snow-covered streets of Lviv, Dmytro made his way to the National Art Gallery.

Зима покрила все білою ковдрою, і блискучі ліхтарі додавали місту чарівності.

Winter had covered everything with a white blanket, and the twinkling streetlights added a touch of magic to the city.

Ще декілька днів, і розпочнеться Різдво, коли все навколо засяє святковими вогнями та музикою колядок.

In a few days, Christmas would begin, when everything around would shine with festive lights and the music of carols.

Але Дмиро не міг дозволити собі радіти святам.

But Dmytro couldn't allow himself to enjoy the holidays.

На ранок він отримав анонімний лист.

That morning, he had received an anonymous letter.

У ньому йшлося про те, що один із рідкісних експонатів галереї може виявитися підробкою.

It mentioned that one of the rare exhibits of the gallery might turn out to be a forgery.

Як історик мистецтв, який любить Україну і її культурну спадщину, він не міг просто проігнорувати цей попереджувальний сигнал.

As an art historian who loves Ukraine and its cultural heritage, he could not simply ignore this warning signal.

У залах галереї пахло ялинкою.

In the halls of the gallery, there was the scent of pine.

Святкові гірлянди нависали з високих балок, а підлога тихо скрипіла під кроками відвідувачів.

Festive garlands hung from high beams, and the floor quietly creaked under the steps of visitors.

Дмиро зупинився перед картиною.

Dmytro stopped in front of a painting.

Поруч з ним працювала Оксана — експертка з реставрації, хто завжди мала талант помічати навіть найменші деталі.

Oksana was working next to him—the restoration expert who always had the talent to notice even the smallest details.

"Оксано, мені потрібна твоя допомога", — Дмиро тихо промовив, підходячи ближче.

"Oksana, I need your help," Dmytro quietly said, stepping closer.

Він не хотів, щоб хтось почув.

He didn't want anyone to overhear.

Оксана кивнула.

Oksana nodded.

"Що сталося?

"What happened?"

""Я отримав лист.

"I got a letter.

Кажуть, що ця картина може бути фальшивкою.

It says this painting might be a fake.

Ми повинні перевірити.

We need to check it."

"Оксана занепокоїлася, але погодилася.

Oksana was alarmed but agreed.

Разом вони приступили до роботи, обережно досліджуючи картину.

Together, they started to work, carefully examining the painting.

Вони перевіряли кожен мазок, кожну деталь.

They checked every brushstroke, every detail.

Час минав непомітно, і вони не помітили, як наступив вечір.

Time passed unnoticed, and they didn't realize that evening had come.

У залах галереї розпочалося святкування Різдва.

In the halls of the gallery, Christmas celebrations had begun.

Мелодії колядок наповнювали повітря, а навколо панував святковий настрій.

The melodies of carols filled the air, and a festive spirit prevailed around.

Проте Дмиро та Оксана залишались занурені в свою роботу.

Yet, Dmytro and Oksana remained engrossed in their work.

Нарешті, вони виявили тонкі нюанси в техніці, які вказували на можливу підробку.

Finally, they discovered subtle nuances in the technique that indicated a possible forgery.

Втомлені, але рішучі, вони вирушили до директора галереї, Миколи.

Tired, but resolute, they set off to see the gallery director, Mykola.

Дмиро знав, що це може викликати скандал, але так було правильно.

Dmytro knew this might cause a scandal, but it was the right thing to do.

"Що ви хочете, Дмир, о такій пізній годині?

"What do you want, Dmyr, at this late hour?"

" — запитав Микола, коли вони увійшли.

Mykola asked when they entered.

"Миколо, мені потрібно показати тобі дещо важливе.

"Mykola, I need to show you something important."

" Дмиро озвучив свої підозри, презентуючи результати їхнього розслідування.

Dmytro voiced his suspicions, presenting the results of their investigation.

Микола спочатку здався невпевненим, але коли він уважно вислухав Дмиро і Оксану, його обличчя змінилося.

Mykola initially seemed uncertain, but when he listened carefully to Dmytro and Oksana, his expression changed.

"Це серйозно.

"This is serious.

Ми повинні закрити експозицію для подальшого розслідування.

We need to close the exhibition for further investigation."

"Того вечора, покидаючи галерею, Дмиро відчув легкість на душі.

That evening, as he left the gallery, Dmytro felt a sense of relief.

Він зрозумів, що небайдужість та прозорість — це саме те, що потрібне, щоб захистити колекцію і репутацію галереї.

He understood that caring and transparency were exactly what was needed to protect the collection and the reputation of the gallery.

Українське мистецтво варте того, щоб боротьба за його збереження продовжувалась.

Ukrainian art was worth fighting for its preservation.

І хоча сніг покривав місто все більш товстим шаром, десь у темряві засвітилися вогні першої зірки на честь народження Спасителя.

And although the snow covered the city with an even thicker layer, somewhere in the darkness, the lights of the first star shined in honor of the Savior's birth.

Це була ніч, коли правда і світло перемогли.

It was a night when truth and light prevailed.