У Києві, над засніженим містом, височів сучасний хмарочос.

In Kyiv, towering over the snow-covered city, stood a modern skyscraper.

Незважаючи на морозну зиму, вікна будівлі були прикрашені різдвяними вогниками, створюючи теплу атмосферу свята.

Despite the frosty winter, the windows of the building were decorated with Christmas lights, creating a warm festive atmosphere.

Був вечір напередодні Різдва, і більшість працівників уже вирушили додому святкувати.

It was the evening before Christmas, and most workers had already left for home to celebrate.

Але не Тарас.

But not Taras.

Він залишався пізно на роботі.

He was staying late at work.

Тридцятип'ятирічний архітектор мріяв вразити своїх начальників, завершивши важливий проект до кінця свят.

The thirty-five-year-old architect dreamt of impressing his bosses by completing an important project before the end of the holidays.

Амбіційний і наполегливий, Тарас не звертав уваги на втому чи здоров'я.

Ambitious and persistent, Taras paid no attention to fatigue or his health.

Він сидів у своєму кабінеті на верхньому поверсі, світло від комп'ютерного монітора мерехтіло в темряві, а за вікном повільно падав сніг.

He sat in his office on the top floor, the light from the computer monitor flickering in the dark, while outside, snow was slowly falling.

Оксана, його подруга і колега, давно помічала, що Тарас нехтує своїм здоров’ям.

Oksana, his friend and colleague, had long noticed that Taras was neglecting his health.

Щоразу, коли вона бачила його застряглим в роботі до пізньої ночі, вона говорила йому: "Тарасе, тобі треба більше відпочивати.

Every time she saw him stuck at work until late at night, she would tell him, "Taras, you need more rest.

Здоров’я важливіше за будь-яку роботу!

Health is more important than any job!"

"Цього вечора Тарас відчував незвичний тиск у грудях, але ігнорував його, вважаючи, що це просто від перевтоми.

That evening, Taras felt unusual pressure in his chest but ignored it, thinking it was just from overwork.

Він продовжував працювати, коли раптом різкий біль пронизав його серце.

He continued working when suddenly a sharp pain pierced his heart.

Тарас схопився за груди, намагаючись зосередитися, але все посилювалося, і він впав на підлогу.

Taras grabbed his chest, trying to focus, but it kept getting worse, and he fell to the floor.

В цей час у коридорі роздався звук кроків.

At that moment, footsteps sounded in the hallway.

Оксана, повертаючись до офісу, застигла на порозі, побачивши Тараса на підлозі.

Oksana, returning to the office, froze at the door upon seeing Taras on the floor.

Вона миттєво кинулася до нього, побачивши його безпорадність.

She immediately rushed to him, seeing his helplessness.

"Тарасе!

"Taras!

Тарасе, тримайся!

Taras, hang in there!"

" – закричала вона, шукаючи допомогу.

she shouted, seeking help.

Недалеко від їх офісу працював Михайло, добрий старий прибиральник.

Not far from their office worked Mykhailo, a kind old janitor.

Почувши голос Оксани, він негайно зазирнув всередину.

Hearing Oksana's voice, he quickly peeked inside.

З роками він пережив багато, але залишався сильним та готовим допомогти будь-якої миті.

Over the years, he had experienced a lot but remained strong and ready to help at any moment.

"Оксано, що сталося?

"Oksana, what happened?"

" – запитав він, швидко окинувши поглядом кімнату.

he asked, quickly scanning the room.

"Тарасу зле, він потребує допомоги!

"Taras is unwell, he needs help!"

" – відповіла Оксана розгубленим голосом.

Oksana replied in a bewildered voice.

Михайло миттєво відреагував.

Mykhailo reacted immediately.

Вони разом поклали Тараса на стілець і викликали швидку допомогу.

Together, they placed Taras on a chair and called an ambulance.

Коли приїхала швидка, вони обережно допомогли Тарасу в машину.

When the ambulance arrived, they carefully helped Taras into the vehicle.

Серце переживало важке випробування, але вчасна допомога врятувала йому життя.

His heart had faced a severe test, but timely help saved his life.

Після кількох днів у лікарні Тарас почав одужувати.

After several days in the hospital, Taras began to recover.

Лікарі казали, що йому дуже пощастило.

The doctors said he was very lucky.

Він сидів у лікарняній палаті, дивлячись у вікно на сніг, що м'яко опадав на землю.

He sat in the hospital ward, looking out the window at the snow softly falling on the ground.

Він зрозумів, наскільки цінне його життя і що робота не варта ризикувати здоров’ям.

He realized how precious his life was and that work wasn't worth risking his health.

Оксана та Михайло навідали його.

Oksana and Mykhailo visited him.

Вони побачили зміни у Тарасі.

They saw changes in Taras.

Тепер він знав, що найважливіше - мати підтримку друзів та берегти своє здоров'я.

Now he knew the most important thing was having the support of friends and taking care of his health.

Він подякував їм зі сльозами на очах.

He thanked them with tears in his eyes.

Коли його виписали, Тарас вирішив залишити роботу на час свят.

When he was discharged, Taras decided to leave work for the holidays.

Він провів Різдво з своїми близькими, зрозумівши, що справжнє щастя – це не закінчена вчасно робота, а ті моменти, які він ділить з людьми, котрі його люблять.

He spent Christmas with his loved ones, realizing that true happiness wasn't finishing work on time but sharing moments with the people who loved him.

І цього разу, височезний хмарочос у Києві залишився без його присутності до ранку, огорнутий тільки світлом різдвяних вогників у нічному небі.

And this time, the towering skyscraper in Kyiv was left without his presence until morning, embraced only by the light of Christmas lights in the night sky.