На вулицях Києва, на зимовому ярмарку, де сніг тихо стелиться по землі, мерехтять святкові вогні.

On the streets of Kyiv, at the winter fair where snow quietly blankets the ground, festive lights twinkle.

Тут пахне м'ятою, корицею та глінтвейном.

Here, the scent of mint, cinnamon, and gluhwein fills the air.

Люди в шапках і теплому одязі проходять повз ятки, де продають перники, вареники та інші смачні українські страви.

People in hats and warm clothes pass by stalls selling gingerbread, varenyky, and other delicious Ukrainian dishes.

Оксана стоїть біля яскраво підсвіченої ялинки, тримаючи в руках невеличку коробку.

Oksana stands by a brightly lit Christmas tree, holding a small box in her hands.

Вона давно мріяла повернутися сюди, на цей ярмарок, де колись приходила з бабусею.

She has long dreamed of returning here, to this fair where she once came with her grandmother.

Її серце переповнено спогадами і теплотою, і вона хоче зберегти ці моменти, поділитись ними з кимось особливим.

Her heart is filled with memories and warmth, and she wants to preserve these moments, sharing them with someone special.

І ось, нарешті, приходить Димитро.

And finally, Dmytro arrives.

Він виглядає трохи розгубленим, але радий зустріти Оксану.

He looks a bit bewildered, but he's happy to meet Oksana.

Димитро не звик до великого міста і відчуває себе трохи відчуженим.

Dmytro isn't used to the big city and feels a little out of place.

Він новоприбулий у Києві, де все ще не зміг знайти себе насправді.

He is new to Kyiv, where he has yet to truly find himself.

- Доброго вечора, Оксано, - привітався він з легким усміхом.

"Good evening, Oksana," he greeted with a slight smile.

- Привіт, Димитре!

"Hello, Dmytro!

Рада, що ти прийшов!

I'm glad you came!

Давай прогуляємося, - відповіла вона, ведучи його крізь натовп.

Let's take a walk," she replied, leading him through the crowd.

Вони повільно проходили між ятками, обираючи подарунки, куштуючи випічку і вдихаючи аромати свят.

They slowly strolled between the stalls, selecting gifts, tasting pastries, and inhaling the aromas of the holiday.

Хоча було прохолодно, тепла атмосфера ярмарку наповнювала серця.

Although it was chilly, the warm atmosphere of the fair filled their hearts.

- Я зробила для тебе дещо, - сказала Оксана, передаючи Димитру коробку.

"I made something for you," Oksana said, handing Dmytro the box.

Димитро обережно відкрив пакунок та побачив різьблену дерев'яну ляльку-мотанку - символ українського оберегу.

Dmytro carefully opened the package and saw a carved wooden doll-motanka—a symbol of a Ukrainian talisman.

Він здивувався, але відчув радість і вдячність.

He was surprised but felt joy and gratitude.

- Це чудово, Оксано.

"It's wonderful, Oksana.

Дякую.

Thank you.

Цей оберіг нагадує мені про дім, - сказав він з хвилюванням.

This talisman reminds me of home," he said emotionally.

Вони продовжили спілкування навколо вогнища, ділячись один з одним спогадами дитинства.

They continued their conversation around the bonfire, sharing childhood memories with each other.

Димитро згадував, як його бабуся готувала борщ і як він ліпив вареники з родиною.

Dmytro reminisced about his grandmother making borscht and how he used to make varenyky with his family.

Оксана розповідала про колядки, які співала з друзями в дитинстві.

Oksana talked about the carols she sang with friends in childhood.

Коли сніг почав густіше падати, вони стояли поряд, дивлячись на вогні міста.

When the snow began to fall more heavily, they stood together, gazing at the city lights.

З кожним моментом вони відчували, як почуття самотності відступає, поступаючись місцем взаємному розумінню та теплоті.

With each passing moment, they felt their feelings of loneliness retreat, giving way to mutual understanding and warmth.

- Мені дуже приємно було з тобою познайомитись, Димитре.

"It was a pleasure to meet you, Dmytro.

Сподіваюся, що ми зможемо ще не раз так зустрітись, - сказала Оксана, дивлячись йому в очі.

I hope we can meet like this many more times," said Oksana, looking into his eyes.

- Гадаю, що тепер Київ для мене став трохи ближчим, - погодився він.

"I believe Kyiv now feels a little closer to me," he agreed.

Вони обмінялися теплими прощаннями, обіцяючи один одному зберігати традиції та знаходити час для нових зустрічей.

They exchanged warm goodbyes, promising to each other to keep traditions and find time for new meetings.

Вечір завершився тихо і мирно, а над Києвом трохи втомлене небо сипало сніг, огортаючи місто у білосніжний саван, повний надії та тепла.

The evening ended quietly and peacefully, and over Kyiv, the slightly weary sky scattered snow, enveloping the city in a snow-white shroud, full of hope and warmth.