Львівський зимовий ранок.

A L'viv winter morning.

За вікном падав ніжний сніг, вкриваючи вулиці білим покривалом.

Outside the window, gentle snow was falling, covering the streets with a white blanket.

У затишній кав'ярні на площі Ринок панувала святкова атмосфера — аромат свіжозвареної кави і ніжні звуки різдвяних пісень.

In a cozy coffee shop on Rynok there was a festive atmosphere—the aroma of freshly brewed coffee and the gentle sounds of Christmas songs.

М'яке світло ліхтарів відбивалося від вікон, додаючи тепла.

The soft light from the lanterns reflected off the windows, adding warmth.

Михайло сидів у куті, заглиблений у товсту книжку.

Mikhailo was sitting in the corner, engrossed in a thick book.

Він часто заходив сюди, щоб втекти від буденних справ і трохи відпочити від своєї роботи бухгалтера.

He often came here to escape everyday tasks and take a break from his work as an accountant.

Та цього разу його увагу привабила дівчина, яка стояла біля бару.

But this time, his attention was drawn to a girl who was standing by the bar.

Іванка.

Ivanka.

Вона була яскрава й усміхнена, захоплювала своєю енергією.

She was bright and smiling, captivating with her energy.

Михайло завжди захоплювався нею із захватом, але жодного разу не наважився підійти.

Mikhailo had always admired her with awe, but he never dared to approach her.

Саша, веселий бариста, кинув Михайлу багатозначний погляд, ніби підказуючи: "Це твій шанс".

Sasha, the cheerful barista, threw Mikhailo a meaningful look, as if suggesting, "This is your chance."

Та перед тим, як Михайло встиг що-небудь зробити, він необережно зачепив свій горнятко з кавою.

But before Mikhailo managed to do anything, he carelessly knocked over his coffee mug.

Кава потекла столом, а потім — прямо на пальто Іванки.

The coffee spilled over the table and then—right onto Ivanka's coat.

Вона зупинилася, поглянула на Михайла й засміялася.

She stopped, glanced at Mikhailo, and laughed.

"Не хвилюйся, все гаразд," — сказала вона з посмішкою.

"Don't worry, it's all right," she said with a smile.

Зніяковілий Михайло знайшов у собі сміливість: "Може, дозволиш купити тобі нову каву?"

Embarrassed, Mikhailo found the courage: "May I buy you a new coffee?"

Іванка глянула на нього теплим поглядом. "Звісно, я не проти. Додай туди щось святкове."

Ivanka looked at him warmly. "Sure, I don't mind. Add something festive to it."

Вони сіли разом.

They sat together.

М'який світло, теплі напої та святкові прикраси навкруги сприяли розмові.

The soft light, warm drinks, and festive decorations around them encouraged conversation.

Михайло дізнався, що Іванка займається мистецтвом.

Mikhailo learned that Ivanka was involved in art.

Вона розповіла про свої картини. А він згадав про улюблені книги, які його надихали.

She talked about her paintings, and he mentioned his favorite books that inspired him.

Виявилося, що в них багато спільного.

It turned out they had a lot in common.

Час минав швидко.

Time passed quickly.

За вікном сніг продовжував мелодично падати.

Outside, the snow continued to fall melodiously.

Коли годинник пробив шосту, Іванка підвелася.

When the clock struck six, Ivanka stood up.

"Було б чудово побачити тебе знову.

"It would be wonderful to see you again.

Я думаю, ти заціниш мистецьку виставку, яку я відвідую наступного тижня. Приєднайся?"

I think you'd appreciate the art exhibition I'm visiting next week. Join me?"

Михайло, відчуваючи радість і легкість, якої давно не відчував, кивнув.

Mikhailo, feeling joy and lightness he hadn't felt in a long time, nodded.

"Звісно, я з радістю піду."

"Of course, I'd love to go."

Вони вийшли зі словами обіцянки зустрічі, а Михайло відчував, що зробив крок на зустріч чомусь новому.

They left with a promise to meet, and Mikhailo felt like he was taking a step towards something new.

Тепер він знав, що сміливість і трохи удачі можуть творити дива навіть у найзвичайніший зимовий день.

Now he knew that courage and a bit of luck can work wonders, even on the most ordinary winter day.