Поділ, Київ.

Podil, Kyiv.

Засніжена вулиця була укрита тонким шаром снігу, який хрумтів під ногами.

The snowy street was covered with a thin layer of snow, which crunched underfoot.

Олександр, Іванна та Петро вийшли прогулятися серед яскраво освітлених вітрин крамниць.

Oleksandr, Ivanna, and Petro went out for a walk among the brightly lit shop windows.

У вікнах мерехтіли різнокольорові гірлянди, ніби запрошуючи зайти в теплу атмосферу свята.

In the windows, colorful garlands twinkled, as if inviting them into the warm holiday atmosphere.

Олександр ішов попереду, пильно дивлячись під ноги.

Oleksandr walked ahead, carefully watching his step.

Його думки були зайняті фінансовими турботами.

His thoughts were occupied with financial worries.

Як же йому хотілося влаштувати для родини справжнє різдвяне диво!

How much he wanted to arrange a real Christmas miracle for his family!

Але гаманець натякнув, що цього року розмах святкувань мусить бути скромнішим.

But his wallet hinted that this year's celebrations would have to be more modest.

"Тату, навіщо ми сюди прийшли?

"Dad, why did we come here?"

" – запитала Іванна, вочевидь нудьгуючи.

asked Ivanna, evidently bored.

Вона була закута в теплу куртку і не бачила великого сенсу в гулянках.

She was wrapped up in a warm coat and saw little point in the walk.

Петро йшов поруч з усмішкою.

Petro walked beside her with a smile.

"Іванно, ти жодного разу не бачила колядара?

"Ivanna, have you never seen a kolyadra?

Це чудово!

It's wonderful!"

"Олександр зітхнув.

Oleksandr sighed.

"Ми не можемо цього року багато витрачати.

"We can't spend much this year.

Але я думаю, знайдемо щось особливе," – сказав він, намагаючись додати більше впевненості у свій голос.

But I think we'll find something special," he said, trying to add more confidence to his voice.

Поки вони йшли вузькою вуличкою, щось привернуло їхню увагу – група людей зібралася в колі, співаючи колядки.

As they walked down a narrow street, something caught their attention—a group of people gathered in a circle, singing carols.

Звучала мелодія, яка завжди приносила тепло й затишок у серця кожного українця.

The melody, which always brought warmth and coziness to every Ukrainian's heart, was playing.

"Давайте підійдемо," – запропонував Петро, завжди готовий до пригод.

"Let's go over there," suggested Petro, always ready for adventure.

Олександр кивнув.

Oleksandr nodded.

"Так, можливо, це підніме настрій.

"Yes, maybe it will lift our spirits."

"Вони приєдналися до кола, і несподівано Іванна теж почала співати.

They joined the circle, and unexpectedly, Ivanna began to sing too.

У її голосі звучала радість, якої Олександр давно не чув.

Her voice carried a joy that Oleksandr hadn't heard in a long time.

Вона усміхнулася дядьку Петрові, і навіть сам Олександр відчув, як усі переживання кудись зникли.

She smiled at Uncle Petro, and even Oleksandr himself felt all his worries vanish.

Цей момент був важливішим за будь-які коштовні подарунки.

This moment was more important than any expensive gifts.

Олександр усвідомив: справжнє щастя – це бути разом і ділитися теплом.

Oleksandr realized that true happiness is being together and sharing warmth.

Закінчуючи співати останню пісню, всі навколо заплескали в долоні, посміхаючись один одному.

Finishing the last song, everyone around clapped their hands, smiling at one another.

Олександр обійняв доньку та брата.

Oleksandr hugged his daughter and brother.

Вони відчували, як ця прогулянка стала найкращим подарунком на свято.

They felt how this walk became the best gift for the holiday.

Сниться різдво з усмішками і теплом серця, коли можна бути з тими, кого любиш.

One dreams of Christmas with smiles and warmth of the heart when you can be with those you love.

Олександр зрозумів, що прості традиції дарують найбільше радості.

Oleksandr understood that simple traditions bring the most joy.

Іванна, тепер з радістю в очах, разом з родиною попрямувала додому.

Ivanna, now with joy in her eyes, headed home with her family.