Зимовий вечір.

A winter evening.

Центральний вокзал Києва наповнений звуками святкової метушні.

The Central Train Station of Kyiv was filled with the sounds of festive hustle and bustle.

Тепла сяйво новорічних вогників прикрашає стіни.

The warm glow of New Year's lights decorated the walls.

На підлозі видно відблиски світла.

Reflections of light could be seen on the floor.

Софія стоїть біля каси.

Sophia stood by the ticket counter.

Вона не може стримати емоцій.

She couldn't hold back her emotions.

Її серце трішки нервує, але вона тримається з надією.

Her heart was a little nervous, but she held onto hope.

Через кілька хвилин 31 грудня перетвориться в новий рік.

In a few minutes, December 31st would turn into the new year.

Їй хочеться, щоб цей рік був особливим.

She wanted this year to be special.

Олег був колись дуже близьким другом Софії.

Oleh was once a very close friend of Sophia.

Його поїздка до іншої країни змінила їхнє життя.

His trip to another country changed their lives.

Вони перестали спілкуватися.

They stopped communicating.

Тоді Софія написала йому листа.

Then Sophia wrote him a letter.

Вона попросила Олега зустрітися з нею та Катериною на вокзалі.

She asked Oleh to meet her and Kateryna at the station.

Катерина завжди була промінчиком радості в їхньому товаристві.

Kateryna was always a ray of joy in their company.

Вона підтримувала ідею зустрічі і сподівалася на успіх.

She supported the idea of the meeting and hoped for success.

На вулиці падав сніг.

Outside, snow was falling.

Люди поспішали до поїздів.

People hurried to the trains.

Софія дивилася на платформу.

Sophia looked at the platform.

Кожен чоловік, що проходив повз, міг бути Олегом.

Every man passing by could have been Oleh.

Але його все не було.

But he still wasn’t there.

Софія відчула хвилю сумнівів.

Sophia felt a wave of doubt.

Можливо, він не прийде.

Maybe he wouldn’t come.

Можливо, він забув про неї.

Maybe he'd forgotten about her.

Катерина підійшла до Софії.

Kateryna approached Sophia.

Вона обійняла подругу і заспокоїла її.

She hugged her friend and reassured her.

"Він точно прийде", — сказала вона з усмішкою.

"He will definitely come," she said with a smile.

Раптом з зала почувся гул.

Suddenly, a rumble was heard from the hall.

Це був прибуття нового поїзда.

It was the arrival of a new train.

Із натовпу вийшов Олег.

From the crowd emerged Oleh.

Він побачив Софію і зупинився.

He saw Sophia and stopped.

Вони дивилися один на одного кілька секунд.

They looked at each other for a few seconds.

Потім все змінилося.

Then everything changed.

Дзвонили годинник, сигналізуючи про опівніч.

The clock chimed, signaling midnight.

Олег підійшов, і вони обійнялися.

Oleh approached, and they embraced.

Софія відчула, як зникають всі її страхи.

Sophia felt all her fears disappear.

Олег усміхався, і в його очах світилася тепла зустріч.

Oleh smiled, and his eyes shone with the warmth of the meeting.

Він почувся затишно, як ніби вони ніколи не розлучалися.

He felt comfortable as if they had never parted.

Катерина захлопала в долоні від радості.

Kateryna clapped her hands in joy.

Вони провели вечір разом, згадували старі дні, сміялися і планували нові зустрічі.

They spent the evening together, reminiscing about old days, laughing, and planning new meetings.

Це був початок нового етату в їхньому житті.

It was the beginning of a new chapter in their lives.

Софія і Олег зрозуміли, що іноді варто ризикувати, щоб знову знайти близьку людину.

Sophia and Oleh realized that sometimes it's worth taking a risk to find a close person again.

Новий рік почався з надії на теплоту і дружбу.

The new year began with hopes for warmth and friendship.

І сніг продовжував падати, вкриваючи місто своєю білою ковдрою, наче вітаючи новий початок.

And the snow continued to fall, covering the city with its white blanket, as if greeting the new beginning.

І ця ніч була особливою для них усіх.

And this night was special for all of them.