Глибоко під снігами Карпат був секретний бункер.

Deep under the snows of the Karpaty, there was a secret bunker.

Усередині завжди було прохолодно, а звуки комп'ютерів створювали особливу атмосферу тиші та зосередженості.

Inside, it was always cool, and the sounds of computers created a special atmosphere of quiet and concentration.

День святого Миколая вже майже настав, але для Оксани, Тараса та Іванки це не приносило радості.

St. Nicholas Day was almost here, but for Oksana, Taras, and Ivanka, it brought no joy.

Вони мали завершити важливий проект.

They had to finish an important project.

Оксана сиділа перед миготливим екраном, намагаючись зосередитися.

Oksana sat in front of the flickering screen, trying to concentrate.

У неї було одне бажання — виконати завдання вчасно і отримати підвищення.

She had one wish — to complete the task on time and receive a promotion.

Але зв'язок у бункері був нестабільним, і кожна година стала викликом.

But the connection in the bunker was unstable, and every hour became a challenge.

Оксана хвилювалася, що не впорається сама, але не хотіла просити про допомогу, боячись показати слабкість.

Oksana worried she wouldn’t manage on her own, but didn’t want to ask for help, fearing it would show weakness.

Тарас та Іванка допомагали як могли.

Taras and Ivanka helped as much as they could.

Вони перевіряли всі проводки, задавали питання і підтримували Оксану.

They checked all the wires, asked questions, and supported Oksana.

Але коли Оксана вже думала, що все під контролем, система дала збій.

But just when Oksana thought everything was under control, the system failed.

Все зупинилося, і на екрані з’явилася червона помилка.

Everything stopped, and a red error appeared on the screen.

Оксана розуміла, що час обмежений.

Oksana knew time was limited.

Вона мала вибрати: чи довіряти своїм знанням, чи звернутися до Тараса й Іванки.

She had to choose: trust her own knowledge or turn to Taras and Ivanka.

Вона пам’ятала про власні амбіції і вирішила випробувати себе.

She remembered her ambitions and decided to test herself.

Зібравши останні сили, вона почала працювати над поломкою.

Gathering her last reserves of strength, she began working on the malfunction.

Кожен рух був обережним, кожне натискання на клавіші — виваженим.

Every move was cautious, every keystroke deliberate.

Раптом до Оксани прийшло натхнення.

Suddenly, inspiration struck Oksana.

Вона зрозуміла, як можна обійти проблему.

She realized how to bypass the problem.

Відшукавши необхідний файл, вона зробила необхідні зміни.

Finding the necessary file, she made the changes.

Комп’ютери знову заробили.

The computers started working again.

Стрілки годинника наближалися до опівночі.

The clock hands were nearing midnight.

Тарас та Іванка зайшли до кімнати саме в той момент, коли Оксана зробила останній клік.

Taras and Ivanka entered the room just as Oksana made the final click.

На їхні обличчя повернулася посмішка.

Smiles returned to their faces.

"Ти це зробила!" — вигукнув Тарас.

"You did it!" exclaimed Taras.

Іванка поплескала Оксану по плечу.

Ivanka patted Oksana on the shoulder.

Оксана зітхнула з полегшенням.

Oksana sighed with relief.

Вона зрозуміла, що може вирішувати проблеми самостійно, але й те, що іноді допомога друзів є безцінною.

She realized she could solve problems on her own, but also that sometimes friends' help is invaluable.

Нарешті вона могла відпочити і святкувати день святого Миколая з почуттям виконаного обов'язку.

Finally, she could relax and celebrate St. Nicholas Day with a sense of accomplishment.

У той зимовий вечір у бункері панувала тиха радість, а Оксана знала, що її шлях ще тільки починається.

On that winter evening, quiet joy reigned in the bunker, and Oksana knew that her journey was just beginning.