Олег стояв перед Софійським собором.

Олег stood in front of Sofiiskyi Sobor.

Сніг падав м'яко, накриваючи землю білою ковдрою.

The snow was falling softly, covering the ground with a white blanket.

Ліхтарики, що прикрашали вхід, миготіли як зірочки, додаючи особливої атмосфери у день святого Миколая.

The little lights decorating the entrance twinkled like stars, adding a special atmosphere to Den Sviatoho Mykolaia.

Олег був відомий своєю любов’ю до історії.

Олег was known for his love of history.

Він знав кожний куточок собору і міг розповідати про це годинами.

He knew every corner of the cathedral and could talk about it for hours.

Сьогодні з ним на екскурсії були Лариса та Максим.

Today, on the tour with him were Лариса and Максим.

Лариса приїхала з іншого міста, щоб дізнатися більше про українську культуру.

Лариса had come from another city to learn more about Ukrainian culture.

Вона була дуже допитливою, але вже трохи втомлена від безперервного потоку інформації.

She was very curious but already a bit tired from the continuous flow of information.

Максим, місцевий гід, часто допомагав під час таких екскурсій.

Максим, a local guide, often helped during such tours.

Він добре знав схильність Олега до фантастичних історій і був готовий втрутитися, якщо хід подій вирушив у хибному напрямку.

He was well aware of Олег's tendency towards fantastic stories and was ready to intervene if the course of events went astray.

Олег почав екскурсію у захопливий спосіб, розповідаючи про стародавні мозаїки і фрески.

Олег began the tour in a captivating manner, talking about the ancient mosaics and frescoes.

Він говорив так натхненно, що всі з захопленням слухали кожне його слово.

He spoke so passionately that everyone listened to his every word with fascination.

"Ця мозаїка, — сказав Олег, — була створена у 16 столітті!

"This mosaic," said Олег, "was created in the 16th century!"

" Голос був наповнений гордістю і впевненістю.

His voice was filled with pride and confidence.

Максим, який йшов поруч, зупинився, посміхаючись.

Максим, walking beside him, stopped, smiling.

Він знав, що мозаїка походила з 11 століття.

He knew the mosaic was from the 11th century.

"Олеже, тільки сьогодні ця мозаїка перенеслась у часі," жартома сказав Максим, підморгнувши туристам.

"Олег must have discovered a new time portal today," Максим joked, winking at the tourists.

Усі розсміялися.

Everyone laughed.

Лариса видавалась задоволеною.

Лариса appeared satisfied.

Вона зрозуміла, що ця екскурсія є особливою саме через такі моменти.

She realized that this tour was special precisely because of such moments.

"Це ж справжня подорож через століття!

"This is a true journey through centuries!"

" повторила Лариса, посміхаючись.

repeated Лариса, smiling.

Олег, зрозумівши свою помилку, швидко змінив тон, почав вигадувати ще більше незвичних і веселих історій.

Олег, realizing his mistake, quickly changed his tone, starting to invent even more unusual and fun stories.

Він знав, що історії, які не завжди ідеально точні, можуть бути захопливішими.

He knew that stories, not always perfectly accurate, could be more engaging.

Коли екскурсія завершилася, туристи були сповнені вражень.

When the tour concluded, the tourists were full of impressions.

Вони вдячно подякували Олегові та Максиму за чудовий досвід.

They gratefully thanked Олег and Максим for a wonderful experience.

Олег зрозумів, що іноді головне не лише точність фактів, але й уміння подарувати незабутні враження.

Олег understood that sometimes the main thing is not only the accuracy of facts but also the ability to create unforgettable impressions.

Він подякував Максиму за підтримку й вирішив більше балансувати між фактами та розповідями.

He thanked Максим for the support and decided to balance facts and stories more in the future.

Так завершився їхній "століттьоподорожній тур".

Thus ended their "century-travel tour."

Усі були щасливі, а Софійський собор залишився у пам'яті назавжди.

Everyone was happy, and the Sofiiskyi Sobor remained in their memory forever.