У маленькому селі на заході України настала зима.

In a small village in western Ukraina, winter arrived.

Сніг накрив все довкола, ніби біла ковдра.

Snow covered everything around, like a white blanket.

На підвіконні теплий світло від гірлянд огортало затишок дому.

On the windowsill, the warm light from the garlands enveloped the coziness of the home.

Родина Шевченків готувалася до святкування.

The Shevchenko family was preparing for a celebration.

Найближчим був День святого Миколая, і цього року зібратися мала вся велика сім'я.

The nearest was St. Nicholas Day, and this year, the whole big family was to gather.

У кімнаті, яку прикрашала велика ялинка, запалахкотіла лампа.

In the room, adorned with a large Christmas tree, a lamp glowed.

За столом стояли стільці для гостей.

Chairs were set at the table for guests.

В кімнаті панував запах свіжої борщ, теплих пиріжків і випічки.

The room was filled with the scent of fresh borsch, warm pastries, and baked goods.

Саме тут всі збиратимуться сьогодні ввечері.

This is where everyone would gather this evening.

Артем, молодий і талановитий, сидів у своєму куточку.

Artem, young and talented, sat in his corner.

Його завжди затьмарювали досягнення старших братів і сестер, хоча й сам мав власні успіхи.

His achievements were always overshadowed by those of his older brothers and sisters, although he had his own successes.

Відчуваючи себе невидимим, він шукав підтримки у своєї двоюрідної сестри Оксани.

Feeling invisible, he sought support from his cousin Oksana.

Оксана вміла зрозуміти Артема краще за всіх.

Oksana understood Artem better than anyone else.

Вона сама часто почувалася осторонь у своїй сім'ї.

She often felt left out in her own family.

"Цей вечір може бути іншим," — сказала вона тихо, сідаючи поруч із Артемом.

"This evening can be different," she said quietly, sitting next to Artem.

Артем сумнівався, але її слова давали йому силу.

Artem was doubtful, but her words gave him strength.

Він сподівався, що цього разу його батьки і решта родини звернуть на нього увагу.

He hoped that this time his parents and the rest of the family would pay attention to him.

Коли всі члени родини зібралися за столом, звично почали хвалити успіхи старших дітей.

When all the family members gathered at the table, they started praising the successes of the older children as usual.

Батьки гордо розповідали про кар'єри і досягнення братів і сестер.

The parents proudly spoke about the careers and achievements of the brothers and sisters.

Почувши все це, Артем відчув, як стара образа знову піднімається.

Hearing all this, Artem felt the old resentment rising again.

Проте цього разу він вирішив не мовчати.

But this time, he decided not to stay silent.

Оксана підбадьорювала його своїми очима.

Oksana encouraged him with her eyes.

Набравшись сміливості, Артем підвівся і сказав: "Я хотів би поділитися однією історією про себе. Це було непросто, але я зміг..."

Gathering courage, Artem stood up and said, "I would like to share a story about myself. It wasn't easy, but I managed to..."

Усі замовкли, слухаючи його голос.

Everyone fell silent, listening to his voice.

Артем описав невідомі їм подробиці свого життя, від труднощів до перемог.

Artem described unknown details of his life, from hardships to triumphs.

Він розповів про свої маленькі, але важливі досягнення.

He talked about his small but significant achievements.

Коли він закінчив, у кімнаті запала тиша.

When he finished, the room fell silent.

Потім старші брати і сестри висловили гордість за Артема.

Then the older brothers and sisters expressed pride in Artem.

Батьки вперше побачили його різнобічність і таланти.

The parents saw his versatility and talents for the first time.

Їхні очі наповнилися теплом та розумінням.

Their eyes filled with warmth and understanding.

Наприкінці свята Артем почувався як ніколи впевнено і почував, що сім'я нарешті прийняла його таким, яким він є.

At the end of the celebration, Artem felt more confident than ever and felt the family finally accepted him for who he was.

Оксана теж раділа за свого брата, відчуваючи гордість і радість за його сміливість.

Oksana was also happy for her brother, feeling pride and joy for his bravery.

Вечір закінчився, залишивши вогники на ялинці світитися теплим світлом.

The evening ended, leaving the lights on the Christmas tree glowing warmly.

У серцях родини запалилося нове розуміння.

A new understanding ignited in the hearts of the family.

Артем знайшов своє місце серед рідних, і тепер не боявся бути почутим.

Artem found his place among his relatives and was no longer afraid to be heard.