Київське метро у зимову пору року має особливу атмосферу.

The Kyivske metro during the winter season has a special atmosphere.

Люди поспішають, клопотяться про свої справи.

People hurry, preoccupied with their affairs.

У повітрі відчувається запах морозу, а з вулиці залетіли сніжинки, які швидко тануть на теплому граніті.

The air is filled with the scent of frost, and snowflakes, which quickly melt on the warm granite, fly in from the street.

Наступив Святого Миколая, і станція прикрашена гірляндами та вогниками, що додають затишку холодній метушні.

Sviatoho Mykolaia has come, and the station is decorated with garlands and lights, adding coziness to the cold hustle.

Оксана, одягнена в товсте вовняне пальто і яскравий шарф, поспішала до виходу.

Oksana, dressed in a thick wool coat and a bright scarf, rushed to the exit.

Її ціль – встигнути на ринок, щоб купити подарунки рідним.

Her goal is to make it to the market to buy gifts for her relatives.

Снігова буря зовні обіцяла нові труднощі, але вона вирішила поїхати метро, щоб уникнути заторів.

The snowstorm outside promised new difficulties, but she decided to take the metro to avoid traffic.

Тим часом Тарас повернувся додому після довгої поїздки за кордон.

Meanwhile, Taras returned home after a long trip abroad.

Він замотаний у теплий шарф, а в його очах горить бажання зустрітися з друзями.

He was wrapped in a warm scarf, and his eyes burned with the desire to meet friends.

Але телефон загубився в дорозі, і це змістило його плани.

But his phone got lost on the way, disrupting his plans.

Але пам’ять про одне минуле місце зустрічі з Оксаною привела його на платформу їм зручної станції.

Yet, the memory of a past meeting place with Oksana led him to a convenient station platform.

На платформі людно.

The platform was crowded.

Оксана швидко йшла через натовп, тримаючи руку на гаманець у кишені, щоб випадково не загубити.

Oksana quickly moved through the crowd, keeping a hand on her wallet in her pocket, to avoid losing it accidentally.

В цю мить, коли вона проходила повз людей, хтось здався їй знайомим.

At that moment, as she passed by people, someone seemed familiar to her.

Вона зупинилась на мить і побачила Тараса, стоячого неподалік.

She stopped for a moment and saw Taras standing nearby.

Її серце закалатало, а відчуття часу ніби зникло.

Her heart raced, and the sense of time seemed to disappear.

Тарас стояв нерухомо.

Taras stood still.

Його очі зустрілися з Оксаниними, і він зрозумів, що така нагода не повториться.

His eyes met Oksana's, and he realized that such an opportunity wouldn't come again.

Тим часом на платформу під'їхав потяг, перериваючи їхню миттєву зустріч.

Meanwhile, a train arrived at the platform, interrupting their brief meeting.

"Оксано!

"Oksano!"

" - викрикнув Тарас, пробираючись крізь натовп.

shouted Taras, making his way through the crowd.

Вона теж рухалася вперед, бажаючи не втратити цю можливість знову.

She also moved forward, not wanting to miss this chance again.

Їм вдалось побачитися ближче, обійнявшись посеред натовпу під звуки святкових оголошень.

They managed to meet closer, embracing amidst the crowd to the sounds of festive announcements.

"Стільки часу минуло," - почав Тарас, і вони вже не помічали, як навколо них кипить життя.

"So much time has passed," started Taras, and they no longer noticed the bustling life around them.

Спілкування повернуло їм спогади про колишні часи, і плани на спільне майбутнє вже вимальовувались у їхніх розмовах.

Their conversation brought back memories of past times, and plans for a shared future were already taking shape in their discussions.

Сніг за вікном метро продовжував ніжно падати, але у цей момент не було нічого важливішого за спільність двох сердець.

The snow outside the metro window continued to fall gently, but at this moment, nothing was more important than the unity of two hearts.

З цієї зустрічі Оксана зрозуміла, що іноді варто зупинитися, побачити людей навколо і подарувати увагу знайомим.

From this meeting, Oksana realized that sometimes it's worth stopping, seeing the people around, and giving attention to acquaintances.

Тарас відчув справжню радість повернення додому, і вирішив провести більше часу в Україні.

Taras felt the true joy of returning home and decided to spend more time in Ukrainii.

Сніг продовжував танцювати мереживом у небі, але їхнє тепло було набагато важливішим у цей зимовий день.

The snow continued to dance in lace patterns in the sky, but their warmth was far more important on this winter day.