На Андріївському узвозі, у самому серці Києва, у повітрі панував дух свята.

On Andriyivskyi Uzviz, in the very heart of Kyiv, the air was filled with the spirit of celebration.

Вулиця була прикрашена різнобарвними вогнями, а ряди яток запрошували гостей скуштувати ароматні різдвяні ласощі, як-от медові пряники та вареники з капустою.

The street was adorned with colorful lights, and rows of stalls invited guests to taste fragrant Christmas treats, such as honey gingerbread and dumplings with cabbage.

Саме тут, у самій гущі ярмаркової метушні, стояла Оксана зі своїми картинами.

Right there, amidst the fair's hustle and bustle, stood Oksana with her paintings.

Оксана була талановитою художницею.

Oksana was a talented artist.

Вона мріяла про власну студію, де зможе творити без обмежень.

She dreamed of having her own studio where she could create without limits.

Але сьогоднішній день вона провела під прицілом власних сумнівів.

But she spent today in the shadow of her own doubts.

Навколо шуміла музика, люди веселилися, а Оксана хвилювалася, чи вистачить їй вдачі продати хоча б кілька картин.

Around her, music blared and people celebrated, while Oksana worried whether she would be lucky enough to sell at least a few paintings.

Біля неї стояв Микола, її брат, який завжди підтримував і допомагав.

Beside her stood Mykola, her brother, who always supported and helped her.

Нарешті, наважившись, Оксана вирішила виставити свою особливу роботу - картину, над якою вона працювала довго й натхненно.

Finally, gathering her courage, Oksana decided to display her special work—a painting she had worked on for a long time with inspiration.

Це було сміливе вирішення.

It was a bold decision.

Твір був частинкою її душі, і показати його в такій великій юрбі було страшно.

The piece was a fragment of her soul, and showing it to such a large crowd was intimidating.

Саме в цей момент повз проходив Юрій, молодий архітектор, якому давно бракувало натхнення.

At that very moment, Yuriy, a young architect who had long been lacking inspiration, passed by.

Він зупинився біля полотна, не в змозі відвести погляду.

He stopped in front of the canvas, unable to look away.

Картина зачаровувала його.

The painting captivated him.

Вона відображала не лише талант Оксани, а й історію, що приховувалася за мазками.

It reflected not only Oksana's talent but also the story hidden behind the brushstrokes.

Юрій відчув, що знайшов те, що давно шукав.

Yuriy felt that he had found something he had long been searching for.

Підійшовши, він чемно запитав: "Ви самі це намалювали?

Approaching, he politely asked, "Did you paint this yourself?"

" Оксана зніяковіла, але відповіла ствердно.

Oksana blushed but answered affirmatively.

"Картина прекрасна.

"The painting is beautiful.

Я відчуваю в ній щось, що складно описати словами," - сказав Юрій, тепло усміхаючись.

I feel something in it that is hard to describe with words," said Yuriy, smiling warmly.

Микола підморгнув сестрі, помітивши, як її очі засвітилися вірою.

Mykola winked at his sister, noticing how her eyes lit up with belief.

У подальшій розмові Юрій виявився знавцем київської архітектури, а його любов до мистецтва та історії глибоко вразила Оксану.

In the ensuing conversation, Yuriy revealed himself to be an expert in Kyiv’s architecture, and his love for art and history deeply impressed Oksana.

Раптом і натхнення повернулося до нього.

Suddenly, inspiration returned to him.

Юрій купив картину.

Yuriy bought the painting.

Це була не просто покупка, а визнання таланту Оксани.

It was not just a purchase but a recognition of Oksana's talent.

Вона з впевненістю вперше повірила у власні сили.

For the first time, she confidently believed in her own abilities.

"Можливо, ми могли б випити разом кави?

"Maybe we could have coffee together?"

" - запитав Юрій перед тим, як піти.

asked Yuriy before leaving.

"З радістю," - зашарілася Оксана.

"With pleasure," Oksana blushed.

Відтоді, вулиці Андріївського узвозу запам'ятають не лише запахи Різдва, а й початок їхнього знайомства.

From then on, the streets of Andriyivskyi Uzviz would remember not only the scents of Christmas but also the beginning of their acquaintance.

А Оксана, з новою вірою в себе, знала, що її мрія про студію ближча, ніж будь-коли.

And Oksana, with newfound belief in herself, knew that her dream of a studio was closer than ever.