Як осінь поступалася зимі, Дніпро ставав схожим на казку.

As autumn gave way to winter, the Dnipro resembled a fairy tale.

Люди починали готуватися до свята Андрія.

People started preparing for the holiday of Andriy.

У метро, на станції, людський муравейник кипів святковою метушнею.

In the metro, at the station, the human anthill buzzed with festive bustle.

Захоплюючі запахи пиріжків і глінтвейну наповнювали підземку, а яскравий настрій був відчутний у повітрі.

The enticing scents of pastries and mulled wine filled the underground, and a bright mood was palpable in the air.

Серед натовпу була Оксана.

Among the crowd was Oksana.

Вона нещодавно переїхала до Дніпра.

She had recently moved to Dnipro.

Місто було новим і трохи лякало її, але вона мала чітку мету.

The city was new and somewhat intimidating to her, but she had a clear goal.

Вона шукала подарунок для свого брата, Дмитра.

She was searching for a gift for her brother, Dmytro.

Він був єдиною людиною, кого знала тут добре.

He was the only person she knew well here.

Оксана хотіла виразити вдячність.

Oksana wanted to express her gratitude.

Метро було переповнене привабливими речами.

The metro was overflowing with attractive items.

Та Оксані не було легко вибрати.

Yet, Oksana found it difficult to choose.

Грошей було небагато, а очі розбігалися.

Money was scarce, and her eyes were darting everywhere.

Вона розглядала різнокольорові сувеніри, але нічого не здавалося достатньо цінним, щоби передати її почуття.

She examined colorful souvenirs, but nothing seemed valuable enough to convey her feelings.

Погляд Оксани привернув ярмарковий намет.

Oksana's attention was drawn to a market tent.

Його прикрашали яскраві візерунки.

It was adorned with bright patterns.

Там стояла Лариса, привітна жінка з очима, що світилися добротою.

There stood Larysa, a friendly woman with eyes shining with kindness.

Оксана підійшла ближче.

Oksana approached closer.

Там було багато гарних речей ручної роботи.

There were many beautiful handmade items.

Щось у теплоті Ларисиного погляду тягнуло до неї.

Something in the warmth of Larysa's gaze drew Oksana to her.

Раптом Оксана помітила різьблений дерев'яний фігур.

Suddenly, Oksana noticed a carved wooden figurine.

Він нагадував їй про дитинство, коли вони з Дмитром грали разом у бабусиному саду.

It reminded her of her childhood when she and Dmytro played together in their grandmother’s garden.

Оксана взяла його до рук, відчула вагу спогадів.

Oksana picked it up, feeling the weight of memories.

Ця невелика річ мала для неї безцінну значимість.

This small item held invaluable significance for her.

Лариса спитала, чи все гаразд.

Larysa asked if everything was okay.

Оксана усміхнулася і розповіла про брата, про спогади, які викликала статуетка.

Oksana smiled and shared about her brother, about the memories the statuette evoked.

Лариса слухала з розумінням і сказала, що найкращі подарунки — ті, що зачіпають серце.

Larysa listened with understanding and said that the best gifts are those that touch the heart.

Оксана вирішила купити фігурку.

Oksana decided to buy the figurine.

Це було саме те, що їй потрібно.

It was exactly what she needed.

Дмитро був дуже зворушений подарунком.

Dmytro was deeply moved by the gift.

Він одразу пригадав той самий день у саду.

He immediately recalled that very day in the garden.

Вони сміялися, пригадуючи старі історії.

They laughed, reminiscing about old stories.

Взаємовідносини братів стали міцнішими.

The bond between the siblings became stronger.

Оксана відчула, як невидима стіна, яка існувала між нею і новим містом, почала розчинятися.

Oksana felt how the invisible wall that existed between her and the new city began to dissolve.

Вона отримала впевненість.

She gained confidence.

Тепер вона знала, що вміє знаходити свій шлях і створювати нові спогади з рідними.

Now she knew she could find her way and create new memories with her loved ones.

Dніпро почав здаватися їй новим домом.

Dnipro began to feel like a new home to her.