Пильне осіннє сонце освітлювало золото та багрянець листя в Софіївському парку.

The keen autumn sun illuminated the gold and crimson leaves in Софіївський Park.

Ярослав і Олена вирішили провести цей день, прогулюючись серед розкішних дерев.

Ярослав and Olena decided to spend this day walking among the magnificent trees.

Ярослав, впевнено тримаючи в руці компас, оголосив, що він може знайти шлях без карти.

Ярослав, confidently holding a compass in hand, declared that he could find the way without a map.

Олена, з камерою в руках, тільки всміхалася.

Олена, with a camera in hand, just smiled.

Вони йшли стежкою і сперечалися — Ярослав був переконаний, що знає, де північ.

They walked along the path and argued — Ярослав was convinced he knew where north was.

Олена, відірвавшись від пошуків ідеальної фотографії, підказувала, що можливо вони йдуть не туди.

Олена, tearing herself away from the quest for the perfect photo, suggested that perhaps they were not going the right way.

Але Ярослав відмахнувся, мовляв, "все під контролем".

But Ярослав waved her off, saying, "everything is under control."

Дерева шепотіли осінніми листками, коли Ярослав звернув не на ту доріжку.

The trees whispered with autumn leaves when Ярослав took a wrong turn onto a different path.

"Думаю, це правильний шлях," - сказав він, знову дивлячись на компас.

"I think this is the right way," he said, looking at the compass again.

Олена, тримаючи усмішку, тільки підсміювалася і вирішила далі грати в цю цікаву гру.

Олена, holding back a smile, just chuckled and decided to continue playing this interesting game.

Так минала година, за нею друга.

An hour passed, then a second.

Ярослав починав задаватися питанням, чи не втратив слід.

Ярослав began to wonder if he had lost the trail.

Але ж він був впевнений у своїх знаннях про північ.

Yet he was confident in his knowledge of north...

Наприкінці він натрапив на мальовничу галявину, оточену деревами з яскравими листами.

In the end, he stumbled upon a picturesque clearing surrounded by trees with bright leaves.

"Ну ось, бачиш, яка чудова місцина," - Ярослав підняв руки, мов переможець.

"Well, see what a wonderful spot," Ярослав raised his hands, like a victor.

Олена засміялася.

Олена laughed.

Вона швидко почала робити фото, нарешті знайшовши місце для досконалого осіннього кадру.

She quickly began to take photos, having finally found a place for the perfect autumn shot.

Потім, повертаючись, вони помітили туристичну групу з гідом.

Later, on the way back, they noticed a tour group with a guide.

"Ось наш шанс повернутися," - сказала Олена.

"Here's our chance to get back," said Олена.

Ярослав зітхнув з полегшенням і, насміхаючись сам з себе, погодився приєднатися до них.

Ярослав sighed with relief and, laughing at himself, agreed to join them.

По дорозі назад Ярослав навчився цінувати терплячість Олени та її таланти.

On the way back, Ярослав learned to appreciate Олена's patience and her talents.

А Олена, з усмішкою, побачила, що трохи спонтанності додає життя сміху.

And Олена, with a smile, saw that a little spontaneity adds laughter to life.

Разом, обійнявшись, вони подивились на їхню спільну пригоду з об’єктивами нових відкриттів.

Together, embracing, they looked back on their shared adventure with lenses of newfound discoveries.

Вони завершили свою подорож зі сміхом і планами на нові пригоди у прекрасному Софіївському парку.

They concluded their journey with laughter and plans for new adventures in the beautiful Софіївський Park.