Оксана стояла біля вікна свого офісу, дивлячись на золоті листя, що кружляли на вітрі.

Оксана stood by the window of her office, looking at the golden leaves swirling in the wind.

Осінь настала, і в офісі панувала затишна атмосфера.

Autumn had arrived, and the office exuded a cozy atmosphere.

Її робочий стіл був вкритий документами, а на стінах висіли паперові кажани, прикрашаючи простір до Геловіну.

Her desk was covered with papers, and paper bats adorned the walls, decorating the space for Halloween.

Але думками вона була далеко.

But her thoughts were far away.

Наступного дня було заплановано річний звітний перегляд, і це турбувало Оксану.

The annual performance review was scheduled for the next day, and this worried Оксана.

Вона добре знала, що працювала не покладаючи рук увесь рік.

She knew well that she had worked tirelessly all year.

Але досі ніхто, здавалося, цього не помічав.

But so far, no one seemed to notice.

Оксана мріяла про підвищення, мріяла, щоб її праця була оцінена.

Оксана dreamed of a promotion, dreamed that her work would be appreciated.

Сумнів гнітив її.

Doubt weighed on her.

Чи була вона достатньо доброю?

Was she good enough?

Адже Андрій, її колега, завжди здавався впевненим і кмітливим.

After all, Andriy, her colleague, always seemed confident and clever.

Він вміло керував увагою, жартував, наче народився для сцени.

He skillfully commanded attention, joked as if he was born for the stage.

А вона була просто Оксана.

And she was just Оксана.

Тим часом в офісі готувалися до святкування Геловіну.

Meanwhile, the office was preparing for the Halloween celebration.

Андрій організував усю подію.

Andriy organized the whole event.

Він прикрашав кімнати гарбузами і мав носити костюм викривленого чаклуна.

He decorated the rooms with pumpkins and was going to wear a crooked wizard costume.

Усі чекали на цей день з нетерпінням, окрім Оксани.

Everyone was eagerly awaiting this day, except for Оксана.

Її захоплення складалося в інакшому: вона сиділа над підготовкою своєї презентації.

Her enthusiasm lay elsewhere: she was immersed in preparing her presentation.

"Я покажу їм всім", – вирішила вона одного вечора, повертаючись додому крізь прохолодне повітря, що пахло димом і опалим листям.

"I'll show them all," she decided one evening, heading home through the cool air smelling of smoke and fallen leaves.

У неї було чітке завдання: зібрати всі свої досягнення і створити презентацію, яка залишить враження на її керівника, Світлану.

She had a clear task: to gather all her achievements and create a presentation that would impress her manager, Svitlana.

Наступного дня офіс гудів.

The next day, the office was buzzing.

Настав день звітного перегляду.

The day of the performance review had come.

Оксана зайшла в конференц-зал з пачкою в руках.

Оксана entered the conference room with a stack of papers in her hands.

Серце билося швидше, ніж осінній дощ за вікном.

Her heart was beating faster than the autumn rain outside the window.

Світлана чекала на неї, усміхнувшись.

Svitlana was waiting for her, smiling.

Коли Оксана почала презентацію, її голос злегка тремтів, але впродовж розповіді впевненість зростала.

When Оксана began the presentation, her voice trembled slightly, but as her story unfolded, her confidence grew.

Вона чітко пояснювала свої завдання, наведені успіхи та ідеї для майбутнього.

She clearly explained her tasks, her successes, and ideas for the future.

З кожним слайдом її слова звучали сильніше, а її досягнення вражали ще більше.

With each slide, her words grew stronger, and her achievements were even more impressive.

Коли вона закінчила, у кімнаті настала тиша.

When she finished, silence settled in the room.

Світлана подивилася на Оксану з повагою.

Svitlana looked at Оксана with respect.

"Оксана, це була прекрасна презентація.

"Оксана, it was a wonderful presentation.

Ти показала величезний прогрес і лідерські якості.

You have shown tremendous progress and leadership qualities.

Я думаю, що ти готова до нового виклику.

I think you're ready for a new challenge.

Хочу запропонувати тобі підвищення".

I'd like to offer you a promotion."

Оксана не могла втримати усмішку.

Оксана couldn't contain her smile.

Її старання нарешті були помічені.

Her efforts were finally noticed.

Сумнів зник, залишаючи місце радості.

The doubt vanished, leaving space for joy.

Увечері, під час Геловіну, уся команда зібралася в офісі.

In the evening, during Halloween, the entire team gathered in the office.

Андрій, у своєму витонченому костюмі, привітав її першим.

Andriy, in his stylish costume, was the first to congratulate her.

"Забувай про мої жарти, Оксано, сьогодні ти – зірка!

"Forget about my jokes, Оксана, today you're the star!"

"Свято стало не лише Геловіном, а й святкуванням перемоги Оксани над своїми страхами.

The celebration became not just Halloween but a celebration of Оксана's victory over her fears.

Вона зрозуміла: не потрібно змагатися з іншими, щоб бути визнаною.

She understood: there is no need to compete with others to be recognized.

Її досить просто бути собою.

It is enough just to be yourself.

З вікон офісу мерехтіли вогники ліхтарів, а трава шурхала прощальними акордами осені.

From the office windows, the lantern lights twinkled, and the grass rustled in farewell chords of autumn.

Оксана відчула всередині тепло і впевненість, немов новий початок.

Оксана felt warmth and confidence inside, like a new beginning.