Дмитро стояв біля вікна, дивлячись на прикрашений дворик під багатоквартирним будинком, де оселилася його сім'я.

Dmytro stood by the window, looking at the decorated courtyard beneath the apartment building where his family had settled.

Все навколо було новим і чужим: гарна громада за воротами, величні будинки, незнайомі обличчя.

Everything around was new and foreign: the beautiful community beyond the gates, the majestic houses, the unfamiliar faces.

Вечірка на Геловін, що мала відбутися в сусідському клубі, мала стати його шансом постати частиною тутешнього життя.

The Halloween party that was to take place at the neighborhood club was supposed to be his chance to become part of the local life.

Осінь охопила містечко.

Autumn had enveloped the small town.

Сухе листя завівалося під вітром, розсипаючись під ногами.

Dry leaves swirled in the wind, scattering underfoot.

Коридори були прикрашені гарбузами з підсвіткою, а світло на стежках м'яко мерехтіло в сутінках.

The corridors were adorned with illuminated pumpkins, and the lights along the paths gently flickered in the twilight.

Дмитро зітхнув.

Dmytro sighed.

Він любив міфи і легенди, і в Києві у нього було багато друзів, які цікавилися тими самими історіями.

He loved myths and legends, and in Kyiv, he had many friends who were interested in the same stories.

Тут же, в новому місці, відвідувати школу виявилося важче, ніж він очікував.

Here, in the new place, attending school turned out to be harder than he expected.

Він боявся, що його акцент і невідомість чужих традицій зроблять його незримим у найгіршу ніч.

He feared that his accent and unfamiliarity with foreign traditions would make him invisible on the worst night.

На стільці біля ліжка лежала його костюм - козацький одяг.

On the chair by the bed lay his costume – a Cossack outfit.

Дмитро обмагався у сумнівах, перш ніж нарешті вирішив: "Я маю бути тим, ким я є".

Dmytro wrestled with doubts before finally deciding: "I have to be who I am."

І хоч не всім буде до вподоби його вибір, хіба не варто спробувати?

And though not everyone would appreciate his choice, wasn't it worth a try?

На вечірці клуб був заповнений дитячими голосами.

At the party, the club was filled with children's voices.

Жуки, принцеси, пірати і супергерої гасали по залі.

Bugs, princesses, pirates, and superheroes raced around the room.

Дмитро зайшов, відчуваючи на собі погляди, які тягнулися до його козацького костюма.

Dmytro entered, feeling the eyes drawn to his Cossack costume.

Спочатку діти дивилися з цікавістю і здивуванням, але він намагався триматися невимушено, хоча серце билося швидко.

Initially, the children looked on with curiosity and surprise, but he tried to remain casual, though his heart was racing.

Раптом до нього підійшла Софія.

Suddenly, Sofiya approached him.

Вона усміхнулася і сказала: "Привіт, який у тебе класний костюм!

She smiled and said, "Hi, what a cool costume you have!

Що він означає?

What does it mean?"

" Її добра усмішка була наче промінь надії для Дмитра.

Her kind smile was like a ray of hope for Dmytro.

Він почав розповідати про козаків, легенди та пригоди, які вони зазвичай читали вдома на вечір.

He began to talk about the Cossacks, the legends, and the adventures they usually read about at home in the evening.

Софія слухала із захопленням, і розмова поступово привернула увагу інших дітей.

Sofiya listened with fascination, and the conversation gradually drew the attention of the other children.

Вони навколо зібралися, і атмосфера стала дружньою.

They gathered around, and the atmosphere became friendly.

Цей простий момент став для Дмитра початком нової дружби.

This simple moment became the beginning of a new friendship for Dmytro.

Його історії про Україну, про козацьке минуле допомогли йому знайти спільну мову з дітьми.

His stories about Ukraine, about the Cossack past, helped him find common ground with the children.

Він зрозумів, що справжнє прийняття приходить, коли ти сам собою.

He realized that true acceptance comes when you are yourself.

Вечір завершився сміхом і радістю.

The evening ended with laughter and joy.

Дмитро йшов додому впевнений, що знайдені нові друзі, і його українська спадщина стала містком для зустрічі.

Dmytro walked home confident that he had made new friends, and his Ukrainian heritage had become a bridge for meeting others.

Врешті решт, бути собою - це найлегший шлях, щоб бути частиною чогось більшого.

After all, being yourself is the easiest way to become part of something bigger.