Вечір був прохолодний, і Лариса сиділа у своїй кімнаті, закутана в теплий плед, очікуючи на початок онлайн опери.

The evening was cool, and Larysa sat in her room, wrapped in a warm blanket, waiting for the online opera to begin.

За вікном шелестіло листя, додаючи осені м’який колорит.

Outside the window, the rustling leaves added a soft touch of autumn.

Олексій, який знаходився в іншому місті, старанно налаштовував комп'ютер.

Oleksiy, who was in another city, was diligently setting up the computer.

Він хотів, щоб усе минуло ідеально, адже це була важлива дата для них обох.

He wanted everything to go perfectly, as it was an important date for both of them.

Вони обрали саме Львівську Оперу для своєї віртуальної зустрічі, бо це місце мало особливе значення для Лариси.

They chose the Lviv Opera for their virtual meeting because this place held special significance for Larysa.

Вона любила оперу з дитинства, і Львів завжди захоплював їх обох своєю архітектурою і атмосферою.

She had loved opera since childhood, and Lviv always fascinated both of them with its architecture and atmosphere.

Коли годинник показав восьму, Олексій натиснув на кнопку "відтворити", і звуки оркестру почали наповнювати кімнату.

When the clock struck eight, Oleksiy pressed the "play" button, and the sounds of the orchestra began to fill the room.

Але радість була недовгою.

But the joy was short-lived.

Улюблена арія раптом обірвалась — екран застиг, а потім зник сигнал.

Her favorite aria suddenly stopped—the screen froze, and then the signal disappeared.

"Що ж це таке," зневірений Олексій головою махнув.

"What is this," an exasperated Oleksiy shook his head.

Він завжди вважав себе технарем, але зараз його комп'ютерні навички виглядали безсилими перед зрадливим інтернетом.

He had always considered himself a tech geek, but now his computer skills seemed powerless against the treacherous internet.

"Не переживай, можливо, це скоро налагодиться," — заспокоїла Лариса його зі свого екрану, помахуючи рукою.

"Don't worry, maybe it will fix itself soon," Larysa reassured him from her screen, waving her hand.

Її усмішка світлішала, навіть крізь пікселі.

Her smile shone through, even across the pixels.

Олексій спробував переключитися на інший пристрій, притиснув телефон ближче до вікна, де сигнал мав бути кращим.

Oleksiy tried switching to another device, pressing his phone closer to the window where the signal was supposed to be better.

Але арія знову пропала.

But the aria vanished again.

Саммайло від інтернету змусило його скрипіти зубами від розчарування.

The internet's failure made him grit his teeth in frustration.

Тоді трапилося щось несподіване.

Then something unexpected happened.

Щоб зняти напругу, Лариса почала співати арію сама.

To ease the tension, Larysa began to sing the aria herself.

Її голос, чистий і мелодійний, потихеньку заповнив кімнату.

Her voice, pure and melodic, gradually filled the room.

Олексій здивовано слухав, і за мить він уже сміявся, відчуваючи, як усе напруження зникає.

Oleksiy listened in surprise, and within a moment, he was already laughing, feeling all the tension melt away.

Коли вона закінчила, екран ожив зі звуками опери, але Олексія це вже не турбувало.

When she finished, the screen came back to life with the sounds of the opera, but Oleksiy no longer cared.

Він дивився на неї з теплотою, вдячністю за просту, щиру складову у цей вечір.

He looked at her with warmth, grateful for the simple, genuine part she played that evening.

"Здається, сьогоднішня опера — це твій виступ," — пожартував він.

"It seems today's opera is your performance," he joked.

"Ну, тоді це, мабуть, краще," — відповіла вона, усміхаючись.

"Well, then it's probably better," she replied, smiling.

І дійсно, цього осіннього вечора, серед технічних негараздів, вони знайшли новий спосіб бути разом, зрозуміли, що найголовніше — це не ідеальність моменту, а присутність один одного.

Indeed, that autumn evening, amid technical mishaps, they found a new way to be together, realizing that the most important thing was not the perfection of the moment but each other's presence.