Карпати в восени виглядають чарівно.

The Karpaty in autumn look magical.

Листя всіх відтінків жовтого, червоного, оранжевого прикрашають ліси, в яких погано тримається інтернет-зв’язок.

Leaves of all shades of yellow, red, and orange adorn the forests where the internet connection is weak.

Саме в цей час Богдан вирішив взяти вихідний і провести час з дітьми, Оленою та Миколою.

It is during this time that Bohdan decided to take a day off and spend time with his children, Olena and Mykola.

Він давно цього хотів, але робота завжди була на першому місці.

He had wanted to do this for a long time, but work always came first.

Ранок почався з приємного сонячного світла.

The morning started with pleasant sunlight.

Богдан підібрав дітей з дому і натягнув теплу куртку.

Bohdan picked up the children from home and put on a warm jacket.

Вони сіли в машину і поїхали в напрямку гір.

They got in the car and headed towards the mountains.

Олена, як завжди, слухала музику в навушниках, трохи відстранена від реальності.

Olena, as usual, listened to music through her headphones, slightly detached from reality.

Микола заглядав у вікно, захоплений прекрасними краєвидами.

Mykola glanced out the window, captivated by the beautiful landscapes.

"Прекрасний день, правда?

"A lovely day, isn't it?"

" - намагався почати розмову Богдан.

Bohdan tried to start a conversation.

Олена зняла навушники, але не відповіла.

Olena removed her headphones but didn't reply.

Микола усміхнувся і кивнув.

Mykola smiled and nodded.

Після кількох годин дороги, у маленькому містечку, Богдан зупинив машину біля кафе.

After a few hours on the road, in a small town, Bohdan stopped the car near a café.

Він вимкнув свій телефон і, нарешті, подивився на дітей з усмішкою: "Давайте тепер просто насолоджуватися цим днем без роботи і суєти міста.

He turned off his phone and finally looked at the children with a smile: "Let's just enjoy this day without work and the hustle of the city."

"Олена, побачивши, що батько готовий звернути увагу на них, поставила свою музику для всієї родини.

Olena, seeing that her father was ready to pay attention to them, played her music for the whole family.

Почали звучати пісні, що вона обожнює, і поступово Богдан почав розуміти, що за цими піснями - важливі частинки світу його дочки.

The songs she loved began to play, and gradually Bohdan started to understand that these songs held important pieces of his daughter's world.

Далі вони вирішили відправитися на невеликий похід в ліс.

Next, they decided to go for a short hike in the forest.

Це була ідея Миколи.

This was Mykola's idea.

"Давайте підемо в ліс!

"Let's go into the forest!

Це буде цікаво!

It will be fun!"

" - сказав він із захопленням і трохи страхом.

he said with enthusiasm and a bit of fear.

Олена погодилася, і Богдан, попри свої переживання про слабкий мобільний сигнал, погодився.

Olena agreed, and Bohdan, despite his concerns about weak mobile reception, went along with it.

Ліс був густий і туманний, та додавало певної аури загадковості.

The forest was dense and misty, adding a certain aura of mystery.

Спочатку все йшло добре, але потім вони зрозуміли, що заблукали.

Initially, everything went well, but then they realized they were lost.

Тиша запанувала, але не на довго.

Silence fell, but not for long.

"Не хвилюйтеся, я знаю, як повернутися," - промовив Микола голосно, намагаючись звучати впевнено.

"Don't worry, I know how to get back," Mykola said loudly, trying to sound confident.

Його слова підбадьорили всіх, і разом, зусиллями кожного, вони почали шукати шлях, який виведе їх на правильну дорогу.

His words encouraged everyone, and together, with everyone's effort, they began to search for the path that would lead them back to the right road.

Нарешті, після деякого часу, родина побачила машину.

Finally, after some time, the family saw the car.

Вони сміялися, забувши про страхи і переживання.

They laughed, forgetting their fears and worries.

Богдан пообіцяв більше ніколи не ловити себе на роботі, коли він з родиною.

Bohdan promised never again to get caught up in work when he is with his family.

Олена відчула, що тепліше стало на душі завдяки тому, що поділилася своїм світом з батьком.

Olena felt warmth in her heart because she had shared her world with her father.

Микола, гордий, що допоміг знайти вихід, відчув себе важливим і впевненим хлопчиком.

Mykola, proud that he helped find the way out, felt like an important and confident boy.

Вони сіли в машину і повернулися додому з надією, що такі подорожі будуть регулярними.

They got in the car and returned home, hopeful that such trips would become regular.

Вони вперше за довгий час відчули себе справжньою сім'єю, де кожен важливий і потрібний.

For the first time in a long while, they felt like a real family, where everyone is important and needed.

Карпати залишилися за вікном, але спогади і теплі відчуття тепер з ними завжди.

The Karpaty were left behind the window, but the memories and warm feelings will always be with them now.