Осінь повільно закривала своє тепле око над Києвом.

Autumn slowly closed its warm eye over Kyiv.

Дерева біля Київської обласної лікарні переливалися золотом і червоним.

The trees near the Kyivska Regional Hospital shimmered in gold and red.

Листя тихо кружляло у повітрі, коли Олег та Катерина крокували до входу лікарні.

Leaves quietly swirled in the air as Oleh and Kateryna walked towards the hospital entrance.

Вулиці були прохолодні, повітря насичене ароматом вологих днів.

The streets were cool, the air rich with the scent of damp days.

За дверима лікарні було чути шурхіт медичних халатів, колеса каталок скрипіли по підлозі.

Behind the hospital doors, the rustling of medical gowns could be heard, and the wheels of gurneys creaked across the floor.

Олег і Катерина завжди були близькими, навіть якщо подеколи сперечалися.

Oleh and Kateryna were always close, even if they occasionally argued.

Олег, старший брат, завжди відчував, що повинен захистити сестру й родину.

Oleh, the older brother, always felt he had to protect his sister and family.

Катерина ж була легкою на підйом, вірила у краще і ніколи не втрачала надії.

Kateryna, on the other hand, was easygoing, believed in the best, and never lost hope.

Батько двох братів був важко хворий.

Their father was seriously ill.

Лікарі попереджали про те, що час не на їхньому боці, проте був шанс на поліпшення.

Doctors warned that time wasn't on their side, yet there was a chance for improvement.

Проте потрібне було дороге лікування.

However, it required expensive treatment.

Олег уночі не спав, розмірковуючи, як знайти ці кошти.

Oleh lay awake at night, pondering how to find the money.

Він не хотів навантажувати родину тяжкими фінансовими зобов'язаннями.

He didn’t want to burden the family with heavy financial obligations.

"Ми повинні щось вирішити," сказав Олег, переглядаючи списки витрат.

"We have to figure something out," said Oleh, reviewing the list of expenses.

Харківський дощок, свіжа, проте важка осінь давалася взнаки.

The Kharkivskyi drizzle, fresh yet harsh, was taking its toll.

"Можливо, є інші варіанти," м'яко відповіла Катерина.

"Maybe there are other options," Kateryna replied softly.

Вона вірила, що десь є розв'язання їхньої проблеми.

She believed that somewhere there was a solution to their problem.

Того дня вони мали зустріч з лікарем, доктором Петровим.

That day they had a meeting with the doctor, doctor Petrov.

Він розповів їм про нову клінічну програму.

He told them about a new clinical program.

Це була надія для їхнього батька і була фінансово доступною.

It was a hope for their father and financially accessible.

"Це ризик, але це шанс," сказав доктор, оглядаючи братів.

"It's a risk, but it's a chance," said the doctor, looking at the siblings.

Олег стояв нерухомо, почувши це.

Oleh stood still, hearing this.

Це був вибір, який змінить їхнє життя.

It was a choice that would change their lives.

Він подивився на Катерину.

He looked at Kateryna.

Її очі світилися надією, і, вперше за довгий час, він відчув, що не один у своїх турботах.

Her eyes shone with hope, and for the first time in a long time, he felt he wasn't alone in his concerns.

"Давай спробуємо," сказав Олег, відчуваючи, як з плечей спадає частина тягаря.

"Let's try it," said Oleh, feeling part of the burden lift off his shoulders.

Вони вирішили довіритися новій можливості, готові зійти на шлях невідомого, але повного надії.

They decided to trust the new opportunity, ready to embark on a path of the unknown, but full of hope.

Вони вийшли з лікарні разом, відчуваючи новий початок під осіннім небом.

They exited the hospital together, feeling a new beginning under the autumn sky.

Олег нарешті зумів поділитися відповідальністю з Катериною, усвідомлюючи, що не все лежить на його плечах.

Oleh finally managed to share the responsibility with Kateryna, realizing that not everything rested on his shoulders.

Вітер обдував їх теплом, несучи обіцянки майбутніх світлих днів.

The wind blew warmth over them, carrying promises of brighter days ahead.