Осіннє сонце повільно сходило над Карпатами, розкидаючи золотисте світло на вершини гір.

The autumn sun slowly rose over the Karpaty, casting a golden light on the mountain peaks.

Вогненно-жовті та оранжеві дерева, що шуміли під легким вітерцем, створювали неймовірний осінній пейзаж.

The fiery yellow and orange trees rustled in the light breeze, creating an incredible autumn landscape.

Цей вихідний у горах обіцяв бути справжньою пригодою для Максима, Олени та Дмитра.

This weekend in the mountains promised to be a real adventure for Maksym, Olena, and Dmytro.

Молоді люди стояли на порозі дерев'яної хатинки, де вони зупинилися на вихідні.

The young people stood on the porch of the wooden cabin where they stayed for the weekend.

Максим, завзятий до пригод, дивився на пагорби з нетерпінням.

Maksym, eager for adventure, looked at the hills with anticipation.

Олена, зовсім нещодавно копалась із хворобою, тихо зітхала, вдихаючи свіже повітря.

Olena, who had recently been coping with an illness, sighed quietly, inhaling the fresh air.

Дмитро жартував про висоту гір, намагаючись приховати свій страх.

Dmytro joked about the height of the mountains, trying to hide his fear.

"Сьогодні буде чудовий день для прогулянки," сказав Максим, з оптимізмом в очах.

"Today will be a wonderful day for a walk," said Maksym, with optimism in his eyes.

"Олено, ти готова?

"Olena, are you ready?"

""Я постараюся," відповіла вона, трішки насторожено, знаючи, що її здоров’я може підвести.

"I'll try," she replied, a little cautiously, knowing that her health might let her down.

Друзі вирушили на стежку, що вела на вершину.

The friends set off on the path that led to the summit.

Хоча сонце гріло спини, свіже повітря освіжало та надавало сил.

Although the sun warmed their backs, the fresh air was refreshing and energizing.

Максим, попереду, слідкував за Оленою, намагаючись втримати її темп.

Maksym, leading the way, kept an eye on Olena, trying to maintain her pace.

Вище гори стали стрімкіші, а стежки звужувалися.

Higher up, the mountains became steeper, and the paths narrowed.

Дмитро веселився, намагаючись підтримати настрій жартами про те, як він "може злетіти" з висоти.

Dmytro amused himself by trying to keep the mood light with jokes about how he might "take off" from the heights.

Але всередині він відчував тривогу.

But inside, he felt anxious.

Раптом, на середині траси, Олена зупинилася, прихилившись до дерева.

Suddenly, halfway up the trail, Olena stopped, leaning against a tree.

Її обличчя стало блідим.

Her face turned pale.

"Максиме," — ледь чутно промовила Олена.

"Maksym," Olena said faintly.

Її голос стихав, і вона закрила очі.

Her voice faded, and she closed her eyes.

Максим швидко підбіг, підтримуючи її, щоб вона не впала.

Maksym quickly ran to support her so she wouldn't fall.

Від цього серце у нього затріпотіло.

His heart fluttered at the sight.

Дмитро також підбіг до неї, вже без жартів.

Dmytro also rushed to her, now without jokes.

"Нам треба повертатись," твердо сказав Максим, ігноруючи Дмитрове бажання завершити похід.

"We need to head back," Maksym said firmly, ignoring Dmytro's desire to finish the hike.

На щастя, свіжий вітер і вода з пляшки повернули Олену до тями.

Fortunately, the fresh wind and some water from a bottle revived Olena.

Повільно, обережно, вони почали спускатися вниз.

Slowly and carefully, they began to descend.

Максим йшов поруч із нею, почуваючись відповідальним за безпеку своїх друзів.

Maksym walked beside her, feeling responsible for his friends' safety.

Коли вони повернулися до їхньої хатинки, ввечері, Олена підійшла до Максима.

When they returned to their cabin in the evening, Olena approached Maksym.

Щоки вже трохи розовішали від відпочинку біля печі.

Her cheeks were a bit rosier from resting by the stove.

"Дякую, Максиме.

"Thank you, Maksyme.

Я обіцяю бережливо ставитися до свого здоров'я," сказала вона, усміхаючись.

I promise to take better care of my health," she said, smiling.

Максим кивав, відчуваючи, що цей день навчив його важливого уроку.

Maksym nodded, feeling that this day taught him an important lesson.

Пригоди не завжди найголовніше.

Adventures are not always the most important thing.

Іноді потрібно поставити безпеку друзів на перше місце.

Sometimes, it's necessary to put friends' safety first.

Проте осінні Карпати знову зазвучали їхніми голосами, обіцяючи нові пригоди й нові засвоєні уроки.

However, the autumn Karpaty echoed once again with their voices, promising new adventures and new lessons learned.

І Максим знав, що наступного разу буде ще обережнішим.

And Maksym knew that next time, he would be even more cautious.