Літній день у Львові був теплий і приємний.

The summer day in L'vovi was warm and pleasant.

Оксана йшла вузькою бруківкою до маленької кав'ярні "Затишок".

Oksana was walking along the narrow cobblestone path to the small café "Затишок|Zatyshok."

В ароматі кави було щось магічне, і старі дерев'яні столи вабили своєю автентичністю.

There was something magical in the aroma of coffee, and the old wooden tables beckoned with their authenticity.

Вона любила цю кав'ярню за її тепле світло та спокій.

She loved this café for its warm light and tranquility.

Оксана зайшла всередину і сіла за один із столиків у кутку.

Oksana went inside and sat at one of the corner tables.

Вона розклала перед собою блокнот, у якому вже давно писала ідеї для подарунків.

She spread out her notebook in front of her, in which she had long been writing down ideas for gifts.

Сьогодні було Міжнародний день молоді, і Оксана вирішила знайти щось особливе для свого давнього друга.

Today was International Youth Day, and Oksana decided to find something special for her old friend.

Шум у кав'ярні заважав зосередитися, але її думки поверталися до минулого.

The noise in the café made it hard to concentrate, but her thoughts kept returning to the past.

Вона давно не бачилася з Марком, їхня дружба якось загубилася в часі.

She hadn't seen Markom for a long time; their friendship had somehow gotten lost in time.

Вона згадала, як вони разом читали книжки в парку, сміялися над жартами, які розуміли лише вони.

She remembered how they used to read books together in the park, laughing at jokes only they understood.

Що ж подарувати, щоб відновити цю давню теплоту?

What to give to rekindle that old warmth?

Книга.

A book.

Це було те, що їх колись об’єднувало.

That was what had once united them.

Але яку саме книгу?

But which book exactly?

Вибір великий, а Оксана відчувала тиск часу.

The choice was vast, and Oksana felt the pressure of time.

Раптом, подумавши про усі їхні спільні захоплення, вона згадала про книжку, яку вони обидва любили — «Три товариші» Ремарка.

Suddenly, thinking about all their shared interests, she remembered the book they both loved — "Three Comrades" by Remarque.

Ідея здавалася досконалою.

The idea seemed perfect.

Вона вийшла з кав'ярні, затиснувши книгу в руках, і раптом натрапила на когось.

She left the café, clutching the book in her hands, and suddenly bumped into someone.

Оксана підвела очі.

Oksana looked up.

Перед нею стояв Марко.

In front of her stood Marko.

Їхні погляди зустрілися, і обидва усміхнулися.

Their eyes met, and both smiled.

- Привіт, Оксано!

"Hello, Oksano!"

— сказав Марко, трохи невпевнено.

said Marko, a little uncertainly.

- Привіт, Марку!

"Hello, Marku!

Я не сподівалася тебе зустріти…Оксана відчула, як її серце забилося частіше.

I didn't expect to meet you..." Oksana felt her heart beat faster.

Вона простягла книгу разом з словами: - Це тобі.

She handed over the book along with the words: "This is for you.

Сподіваюся, вона нагадає про наші давні часи…Марко усміхнувся теплою усмішкою і запросив Оксану на каву.

I hope it reminds you of our old times..." Marko smiled a warm smile and invited Oksana for coffee.

Вони сіли за столик на вулиці, і їхня розмова потекла, як колись.

They sat at an outside table, and their conversation flowed as it used to.

Щось зрушило в їхніх душах, і Оксана зрозуміла, що подарунок був лише приводом.

Something shifted in their souls, and Oksana realized that the gift was just an excuse.

Справжнім подарунком стало їхнє спілкування — таке просте і щире, як років тому.

The real gift was their conversation — so simple and sincere, as it was years ago.

Цей день став початком відновлення дружби, і Оксана відчула впевненість, що минуле може бути важливою частиною теперішнього.

That day marked the beginning of renewed friendship, and Oksana felt confident that the past could be an important part of the present.