Сонце вже було високо на небі, коли Оксана крокувала по ринку в Полтаві.

The sun was already high in the sky when Oksana strolled through the market in Poltava.

Її сумка чекала, готова наповнитися свіжими овочами.

Her bag was waiting, ready to be filled with fresh vegetables.

Навколо панував ранковий галас, і запахи стиглих фруктів та зелені наповнювали повітря.

The morning bustle surrounded her, and the scents of ripe fruits and greens filled the air.

Оксана зупинилася біля одного з прилавків, що під тентами.

Oksana stopped by one of the stalls under the canopies.

Тут працював Микола - веселий продавець з доброю вдачею.

Here worked Mykola - a cheerful vendor with a good nature.

Його голос пробивався крізь шум базару, як дзвінок.

His voice pierced through the market noise like a bell.

"Доброго ранку, Оксано!" - привітав він, усміхаючись.

"Good morning, Oksana!" he greeted, smiling.

Оксана кивнула у відповідь, широко усміхаючись.

Oksana nodded in response, beaming widely.

“Що я можу для вас зробити сьогодні?”

“What can I do for you today?”

“Потрібні найсвіжіші буряки та капуста для борщу,” - сказала Оксана.

“I need the freshest beets and cabbage for borscht,” Oksana said.

Вона знала, що якість продуктів визначить, наскільки смачним буде вечеря.

She knew that the quality of the products would determine how tasty the dinner would be.

"А-ха! Маєте чудовий смак. Але сьогодні справді небагато залишилося," - сказав Микола, розглядаючи натовп покупців.

"A-ha! You have excellent taste. But not much is left today," said Mykola, glancing at the crowd of buyers.

“Ціни... самі розумієте, трохи піднялися.”

“Prices... you understand, they've gone up a bit.”

Оксана не розгубилася.

Oksana wasn't fazed.

Вона любила дражнити Миколу, знаючи, що в нього завжди є трохи простору для переговорів.

She loved teasing Mykola, knowing he always had some room for negotiation.

“А як щодо постійної клієнтки? Чи не можете трохи знизити? Час же літній, всі мають бути щасливі!”

“What about a regular customer? Can’t you lower it a bit? It's summer, everyone should be happy!”

Микола посміхнувся ще ширше.

Mykola smiled even wider.

“Сьогодні я маю сюрприз для вас.

“Today, I have a surprise for you.

Я не торгуватимуся.

I won’t be bargaining.

Це робитиме Андрій.”

Andriy will handle it.”

Він кивнув на молодого хлопця, що стояв поруч з ним.

He nodded towards a young boy standing next to him.

Андрій виглядав трохи збентежено, але впевнено підняв голову.

Andriy looked a bit embarrassed but confidently raised his head.

Оксана глянула на юнака, маленьке змагання між ними її розважило.

Oksana looked at the young man, the little competition between them amused her.

Вона знала, що це для нього важливо, можливо навіть більше, ніж для неї.

She knew it was important for him, perhaps even more than for her.

“Що ж, Андрію, покажіть, як ви вмієте торгуватися!”

“Well, Andriy, show me how you can haggle!”

Розмова була весела і жвава.

The conversation was lively and cheerful.

Андрій, поступово долаючи ніяковість, озвучив свої умови.

Andriy, gradually overcoming his awkwardness, stated his terms.

Оксана, ледь приховуючи посмішку, прийняла виклик.

Oksana, barely hiding her smile, accepted the challenge.

Врешті-решт вони дійшли до угоди.

Eventually, they reached an agreement.

“Чудова робота, Андрію,” - похвалила його Оксана, віддаючи гроші.

“Great job, Andriy,” Oksana praised him, handing over the money.

Вона знала, що це підбадьорить його.

She knew this would encourage him.

“Миколо, у вас справді хороша зміна.”

“Mykola, you really have a good successor.”

Микола, переконавшись у результаті, задоволено посміхнувся.

Mykola, satisfied with the result, smiled contentedly.

“Оксана, завжди приємно вести з вами справи.

“Oksana, it's always a pleasure doing business with you.

Бачимося завтра!”

See you tomorrow!”

І Оксана залишила базар зі своєю сумкою наповненою і серцем радісним.

And Oksana left the market with her bag filled and her heart joyous.

Вона зрозуміла, що інколи найкраща вигода полягає у людяності та підтримці іншого.

She realized that sometimes the best profit lies in humanity and supporting others.

І Андрій,ський погляд за нею, відчував, що сьогодні навчився чомусь цінному: побудова стосунків завжди окупається.

And Andriy, watching her leave, felt that today he learned something valuable: building relationships always pays off.

Так закінчився ще один літній день на ринку в Полтаві, коли кожен повертався додому з корисним багажем нового досвіду.

Thus ended another summer day at the market in Poltava, as everyone returned home with the valuable baggage of new experience.