Карпатські гори під час літа виглядають казково.

The Karpats'ki hory look magical during the summer.

Доріжки виблискують на сонці, а на далекій небокраї синіють гірські вершини.

The paths glisten in the sun, and distant mountain peaks are tinted blue on the horizon.

Дружня компанія — Дмитро, Олена і Юрій — вирушила на автомобільну подорож цими мальовничими місцями.

A friendly group — Dmytro, Olena, and Yurii — set off on a road trip through these picturesque places.

У них сьогодні запланований день на місцевому ринку, щоб знайти подарунки і сувеніри.

Today, they planned a day at the local market to find gifts and souvenirs.

Дмитро дивився у вікно машини, милувався природою, але думки його були далеко.

Dmytro looked out the car window, admiring the nature, but his thoughts were far away.

Він почувався відстороненим, ніби не на своєму місці.

He felt detached, as if he wasn't in the right place.

Олена й Юрій весело спілкувалися, обговорюючи, які сувеніри придбати до ночі Івана Купала, але Дмитро не міг зосередитися на цьому.

Olena and Yurii were chatting happily, discussing which souvenirs to buy for the night of Ivan Kupala, but Dmytro couldn't focus on it.

Йому хотілося знайти щось особливе, що допомогло б відчути себе ближчим до друзів.

He wanted to find something special, something that would help him feel closer to his friends.

Коли компанія дісталася до ринку, звідусіль чулися голоси.

When the group reached the market, voices were heard from all around.

Барвисті кіоски переповнені декоративними хустками, вишиванками, ляльками-мотанками й карпатськими сирами.

The colorful stalls were filled with decorative scarves, embroidered shirts, dolls-motanky, and Carpathian cheeses.

Але Дмитро не міг знайти нічого, що б його зачепило.

But Dmytro couldn't find anything that caught his eye.

"Може, я прогуляюся сам?

"Maybe I'll take a walk on my own?"

" — запропонував він друзям.

he suggested to his friends.

Олена та Юрій зрозуміли й дозволили йому піти, продовжуючи свої пошуки.

Olena and Yurii understood and let him go, continuing their search.

Дмитро неспішно прямував уздовж ряду кіосків.

Dmytro strolled leisurely along the row of stalls.

Його погляди ненадовго зупинялися на кераміці, дерев'яних іграшках чи ароматних травах, але щось не давало спокою.

His gaze lingered briefly on pottery, wooden toys, or fragrant herbs, but something was unsettling.

Він був на межі відчаю, коли раптом натрапив на невеликий столик, де жінка продавала вирізьблені дерев'яні підвіски.

He was on the verge of despair when he suddenly came upon a small table where a woman was selling carved wooden pendants.

Одна з них одразу привернула його увагу.

One of them immediately caught his attention.

На ній був зображений дуб — стародавній символ сили й зростання.

It depicted an oak tree, an ancient symbol of strength and growth.

Ця підвіска ніби промовляла до нього, нагадувала про його коріння й майбутнє, яке ще можна створити.

This pendant seemed to speak to him, reminding him of his roots and the future that could still be created.

Дмитро купив підвіску, відчувши, як тривога почала зникати.

Dmytro bought the pendant, feeling his anxiety start to fade.

Серце його стало легшим.

His heart felt lighter.

Повернувшись до Олени та Юрія, він усміхався, як колись.

Returning to Olena and Yurii, he was smiling like before.

Сувенір нагадав йому, що важливо бути тут і зараз, з друзями й знайомими, не думаючи про сумніви щодо майбутнього.

The souvenir reminded him of the importance of being present, here and now, with friends and acquaintances, without dwelling on doubts about the future.

Дмитро зрозумів: важливі моменти у житті творяться тоді, коли ми відкриті й присутні.

Dmytro realized: important moments in life are created when we are open and present.

І дорога з друзями продовжувала вабити вперед, до нових пригод і спогадів.

And the journey with friends continued to beckon forward, to new adventures and memories.