Коли перші сонячні промені пробивалися через густі хмари Карпат, Оксана вже стояла на початку стежки.

When the first rays of the sun broke through the thick clouds of the Carpathians, Oksana was already standing at the start of the trail.

Вона глибоко вдихнула свіже гірське повітря, уявляючи, як крок за кроком наближатиметься до своєї мети.

She took a deep breath of the fresh mountain air, imagining how step by step she would get closer to her goal.

Гори були в її серці, і попри біль у коліні, бажання завершити похід було сильніше за все.

The mountains were in her heart, and despite the pain in her knee, the desire to complete the hike was stronger than anything else.

Оксана була не сама — одразу позаду йшов Дмитро.

Oksana was not alone—right behind her was Dmytro.

Він був старшим і мав великий досвід походів.

He was older and had a lot of hiking experience.

Дмитро часто бував у цих місцях і знав стежини навіть краще, ніж свою долоню.

Dmytro often visited these places and knew the trails even better than the back of his hand.

Помічаючи, як Оксана зусиллями рухається вперед, він вирішив триматися ближче.

Noticing how Oksana was moving forward with effort, he decided to stay closer.

"Оксана," — крикнув він, щоб привернути увагу.

"Oksana," he shouted to get her attention.

"Як ти?

"How are you?

Чи потрібна допомога?

Do you need any help?"

"Вона обернулася і криво посміхнулась.

She turned and gave a crooked smile.

"Коліно трохи дошкуляє, але я тримаюся.

"The knee bothers me a bit, but I'm holding up.

Дякую, Дмитре.

Thank you, Dmytro."

"Карпатські стежки були звивисті і кам'янисті, з крутим нахилом.

The Carpathian trails were winding and rocky, with a steep incline.

Час від часу доводилося робити зупинки, щоб перепочити і трохи розтерти ногу.

From time to time, they had to stop to rest and massage her leg a bit.

Проте кожен крок дарував нові вражаючі види на зелені ліси і квітучі поляни, що надавало сил продовжувати.

However, each step offered new breathtaking views of the green forests and blooming meadows, giving her the strength to continue.

Дмитро йшов поруч, розповідаючи історії про свої попередні походи та про місцеві легенди.

Dmytro walked beside her, telling stories of his past hikes and local legends.

Його компанія була приємною і відволікала Оксану від болю.

His company was pleasant and distracted Oksana from the pain.

Вона починала вірити, що цей похід не лише випробування, а й шлях до зцілення.

She began to believe that this hike was not just a trial but also a path to healing.

Наблизившись до найважчого відрізку маршруту, Оксана зупинилася.

Approaching the hardest part of the route, Oksana stopped.

Попереду була крута ділянка, з великими каменями і слизьким ґрунтом.

Ahead was a steep section with large rocks and slippery ground.

Її серце калатало від страху і хвилювання.

Her heart pounded with fear and excitement.

"Це нелегко, але ти точно впораєшся," — підбадьорливо промовив Дмитро.

"It's not easy, but you will definitely manage," Dmytro said encouragingly.

Він палаючими очима подивився на Оксану.

He looked at Oksana with burning eyes.

"Пам’ятай, як ти минулого разу подолала той важкий маршрут.

"Remember how you overcame that tough route last time."

"Оксана зібрала всі свої сили, згадавши свої минулі досягнення.

Oksana gathered all her strength, recalling her past achievements.

Вона відчула, як страх відступає.

She felt the fear subside.

Рішучість знову переповнила її.

Determination filled her once again.

З кожним важким кроком, відчуваючи підтримку Дмитра, вона просувалася все ближче до вершини.

With each difficult step, feeling Dmytro's support, she moved ever closer to the summit.

Нарешті, досягнувши вершини, Оксана зупинилася, щоб набрати повітря.

Finally, reaching the top, Oksana stopped to catch her breath.

Вона подивилася вниз на далекі долини, немов у мареві заховані в тумані.

She looked down at the distant valleys, seemingly hidden in the mist.

Цей момент був її тріумфом.

This moment was her triumph.

Біль від коліна майже зник поруч із відчуттям перемоги над собою.

The pain from her knee nearly disappeared next to the sense of victory over herself.

"Неймовірно," — усміхаючись сказав Дмитро, вітаючи Оксану з досягненням.

"Incredible," Dmytro said with a smile, congratulating Oksana on her achievement.

"Ти це зробила!

"You did it!"

"Оксана почула простий звук від пори копита — це Юрій, їхній друг, під'їхав на коні, щоб приєднатися до їхнього тріумфу на вершині.

Oksana heard a simple sound from a hoof—it was Yuriy, their friend, who rode up on horseback to join in their triumph at the summit.

"Вітаю вас обох!

"Congratulations to both of you!

Це гарний день для всіх нас," — прокричав він, радіючи за друзів.

It’s a great day for all of us," he shouted, rejoicing for his friends.

Стоячи на вершині, Оксана відчула не лише фізичну перемогу, а й внутрішнє зцілення.

Standing on the summit, Oksana felt not only a physical victory but also an internal healing.

Вона зрозуміла, що навіть коли потрібно прийняти допомогу з боку, це не робить її слабкою.

She understood that even when accepting help from others, it doesn't make her weak.

Цей похід став для неї символом відновлення сили та віри у себе.

This hike became a symbol of the restoration of her strength and faith in herself.