Сонце прокинулося раніше за місто і вже засвічувало кав'ярню, розташовану на одній із затишних вуличок Львова.

The sun awoke earlier than the city and was already illuminating the coffee shop located on one of the cozy streets of Lviv.

Усередині панувала жвава атмосфера.

Inside, there was a lively atmosphere.

Люди поспішали за ранковою дозою ароматної кави.

People were rushing for their morning dose of aromatic coffee.

Богдан, закочуючи рукави свого еспресо-фартуха, зосереджено працював за машиною.

Bohdan, rolling up the sleeves of his espresso apron, was focused on his work behind the machine.

Його мрія – власне кафе – поки лише уявлялася у думках, але він знав, що кожен день у цій ростерії трохи наближує його до мети.

His dream - to own a café - was still just an imagination, but he knew that each day at this roastery brought him a little closer to his goal.

Наталя, одна з постійних відвідувачок, вже сиділа біля вікна, дегустуючи своє улюблене капучіно.

Natalia, one of the regular visitors, was already sitting by the window, savoring her favorite cappuccino.

Вона захоплювалася кавою і часто розпочинала розмову з Богданом про різні сорти бобів.

She was passionate about coffee and often started conversations with Bohdan about different varieties of beans.

Сьогодні Наталя теж була тут, обговорюючи новий сорт з Кенії.

Today, Natalia was also there, discussing a new variety from Kenya.

Юрій, менеджер ростерії, завжди був уважний до кожної деталі.

Yurii, the manager of the roastery, was always attentive to every detail.

Він обвів поглядом залу і перевірив список звантаження товарів.

He scanned the room and checked the delivery list of goods.

Сьогодні – особливий день: до них доставили дійсно рідкісний сорт.

Today was a special day: they had received a truly rare variety.

Але серед відвідувачів раптово піднялася метушня.

But among the visitors, a sudden commotion arose.

"Богдан!" – голос Юрія був стрімким. "Куди зник той мішок з бобами?"

"Bohdan!" came Yurii's swift voice. "Where's the sack of beans gone?"

Богдан зрозумів, що це важка ситуація.

Bohdan understood that this was a difficult situation.

Суспільна напруга росла, але чоловік вирішив залишитися спокійним.

The public tension was rising, but the man decided to remain calm.

Він підозрював, що це зникнення – просто випадковість.

He suspected that the disappearance was just a coincidence.

Щоб не створити зайвих проблем, він вирішив скласти карту подій цього дня.

To avoid unnecessary problems, he decided to map out the day's events.

Богдан почав обережно розпитувати колег, хоча почув декілька недовірливих поглядів.

Bohdan began cautiously asking his colleagues, although he received a few suspicious looks.

Одного вечора, коли сонце вже сховалося за обрій, Богдан зауважив дивну деталь.

One evening, when the sun had already set beyond the horizon, Bohdan noticed a strange detail.

Згадуючи день, він згадав, як Наталія випадково взяла кілька пакетів покупок, коли натовп розгорнув увагу до виступу вуличних музикантів.

Recalling the day, he remembered how Natalia had accidentally taken a few shopping bags when the crowd's attention turned to a performance by street musicians.

Богдан вирішив навідатися до неї, щоб запевнитися у своїх припущеннях.

Bohdan decided to visit her to confirm his suspicions.

"Наталія, ти, може, брала сьогодні щось зайве?" – витримано запитав він при зустрічі.

"Natalia, did you perhaps take something extra today?" he asked, calmly, upon meeting her.

"Ой, Богдане! От дивися! Я справді не помітила, як це сталося", – із сумом зізналася вона, повертаючи дорогий пакунок.

"Oh, Bohdan! Look, I truly didn't notice how it happened," she confessed with sorrow, returning the valuable package.

Разом вони повернулися до ростерії.

Together, they returned to the roastery.

Богдан пояснив ситуацію Юрію.

Bohdan explained the situation to Yurii.

Наталія підтвердила, що це було непорозуміння.

Natalia confirmed that it was a misunderstanding.

Юрій почув усіх і розгубив невдоволення.

Yurii listened to everyone and dispersed the discontent.

"Богдане," – сказав Юрій, – "ти показав, що можеш не лише робити чудову каву, але й бути надійним. Хочу, щоб ти допоміг мені з управлінням."

"Bohdan," said Yurii, "you showed that you can not only make excellent coffee but also be reliable. I want you to help me with management."

Богдан усміхнувся, відчуваючи підтримку і довіру.

Bohdan smiled, feeling the support and trust.

Він зрозумів, що іноді важливо не тільки вірно виконувати роботу, але й вчасно й відкрито поговорити, коли інші не розуміють тебе.

He realized that sometimes it’s important not only to perform your work correctly but also to speak up timely and openly when others don't understand you.

З того часу він присвячував ще більше уваги своїй справі, а зростаюча впевненість робила його мрію все ближчою.

From that time, he devoted even more attention to his craft, and the growing confidence brought his dream ever closer.

Літній день поволі змінював своє забарвлення.

The summer day slowly changed its hue.

Але в серці Богдана було відчуття, що безхмарним залишилось небо.

But in Bohdan's heart, there was a feeling that the sky remained cloudless.