Літнє сонце заливало золоті бані Києво-Печерської Лаври.

The summer sun bathed the golden domes of the Kyiv-Pechersk Lavra.

Монастир був повний гостей, які святкували день Івана Купала.

The monastery was full of guests celebrating Ivana Kupala Day.

Серед натовпу виділявся молодий чоловік на ім'я Дмитро.

Among the crowd stood out a young man named Dmytro.

Він приїхав з Львова, шукаючи натхнення.

He had come from Lviv, seeking inspiration.

Дмитро – художник.

Dmytro is an artist.

Однак останнім часом йому було важко малювати.

However, recently, he found it hard to paint.

Його картини втратили барви.

His paintings had lost their colors.

Тому він вирішив приїхати до Києва.

So he decided to come to Kyiv.

На території Лаври продавалися сувеніри.

On the territory of the Lavra, souvenirs were being sold.

Оксана і Надія, друзі Дмитра, супроводжували його.

Oksana and Nadiya, Dmytro's friends, accompanied him.

Всі троє розглядали численні кіоски з виробами народних майстрів.

The three of them were browsing through numerous kiosks with items made by folk craftsmen.

"Що ти хочеш придбати?

"What do you want to buy?"

" – запитала Оксана.

asked Oksana.

"Я не знаю.

"I don’t know.

Щось, що допоможе мені відчути справжнє натхнення", – відповів Дмитро, відчуваючи певний неспокій.

Something that will help me feel true inspiration," Dmytro replied, feeling a certain restlessness.

Вибір був великий: вишиванки, глиняні глечики, ляльки-мотанки.

The selection was vast: vyshyvanky, clay pots, lyalky-motanky.

Але нічого не звертало на себе уваги Дмитра.

But nothing caught Dmytro's attention.

Він почувався втраченим серед цього різноманіття.

He felt lost amidst this diversity.

Натовп почав дратувати його.

The crowd began to irritate him.

Дмитро вирішив відійти вбік, до менш людного місця на подвір'ї Лаври.

Dmytro decided to step aside to a less crowded area in the courtyard of the Lavra.

Він згадав бабусини розповіді про святкування Івана Купала, про вогні, ворожіння та теплоту родинного кола.

He remembered his grandmother's stories about the celebration of Ivana Kupala, about bonfires, fortune-telling, and the warmth of family gatherings.

Його погляд впав на простий, але вміло зроблений свічник.

His gaze fell on a simple yet skillfully crafted candlestick.

Він був прикрашений витонченими оздобленнями.

It was adorned with delicate decorations.

Дмитро відчув, як щось трепетне зачепило його душу.

Dmytro felt something delicate touch his soul.

Свічник нагадав йому про ті теплі вечори, коли бабуся розказувала казки при свічках.

The candlestick reminded him of those warm evenings when his grandmother told fairy tales by candlelight.

"Це те, що мені потрібно", – прошепотів Дмитро сам собі.

"This is what I need," Dmytro whispered to himself.

Коли він придбав свічник, Дмиtро відчув прилив енергії.

When he purchased the candlestick, Dmytro felt a surge of energy.

На серці стало легше.

His heart felt lighter.

Він відчув зв'язок з тим, що загубив – з дитинством, зі своїм корінням.

He felt a connection to what he had lost – to his childhood and his roots.

Оксана та Надія раділи разом з ним.

Oksana and Nadiya rejoiced with him.

"Тепер ти створиш щось надзвичайне", – сказала Надія.

"Now you will create something extraordinary," said Nadiya.

Дмитро погодився.

Dmytro agreed.

Він вирішив повернутися додому і намалювати нову картину, сповнену відчуттів, які отримав тут, у Києві.

He decided to return home and paint a new picture, filled with the feelings he experienced here in Kyiv.

В серці його розгорілося нове натхнення, і він знав, що цей маленький сувенір допоможе зберегти це почуття.

In his heart, new inspiration ignited, and he knew that this small souvenir would help preserve this feeling.