Львівська політехніка завжди вражала своїми величними старовинними залами.

Lvivska Politekhnika always impressed with its magnificent, ancient halls.

Багаті книжкові полиці бібліотеки вселяли дух знань і історії.

The rich bookshelves of the library instilled a spirit of knowledge and history.

Літній день приносив теплий вітерець, а десь вдалині лунав сміх і спів – якраз розпочиналися святкування ночі на Купала.

A summer day brought a warm breeze, and somewhere in the distance, laughter and singing could be heard—the celebrations of the Nochi na Kupala had just begun.

Оксана, Юрій та Тарас сиділи за великим дерев'яним столом, укритим книгами та нотатками.

Oksana, Yuriy, and Taras sat at a large wooden table covered with books and notes.

Вони працювали над спільним проєктом про Червоногородський замок – для них це була можливість не тільки покращити знання, але й глибше зазирнути в українську історію.

They were working on a joint project about Chervonohorodskyi zamok—for them, it was an opportunity not only to improve their knowledge but also to delve deeper into Ukrainian history.

Оксані особливо хотілося вразити викладача досконалістю презентації.

Oksana particularly wanted to impress the professor with the perfection of their presentation.

Юрій нервово поглядав на годинник.

Yuriy nervously glanced at the clock.

Він знав, що його друзі вже чекали на святкування.

He knew his friends were already waiting for the celebration.

Тарас сидів зосереджено, заглиблений в черговий том про архітектуру.

Taras sat focused, engrossed in the next volume on architecture.

Йому інколи бракувало впевненості, але він знав, що його дослідження цінні для проєкту.

He sometimes lacked confidence, but he knew that his research was valuable for the project.

"Може, підемо святкувати?

"Maybe we should go celebrate?"

" – запропонував Юрій, сподіваючись на підтримку.

Yuriy suggested, hoping for support.

"Ще встигнемо повернутися до роботи".

"We still have time to get back to work."

Але Оксана наполягала: "Ми майже завершили.

But Oksana insisted: "We're almost finished.

Якщо ще трохи попрацюємо, то вистачить часу на відпочинок".

If we work a little more, there'll be enough time to rest."

Її рішучість була впевненою.

Her determination was confident.

Та раптом світло погасло.

Suddenly, the lights went out.

Бібліотека занурилась у напівтемряву, чутно було лише тихий подих вітру через вікна.

The library was plunged into semi-darkness, and only the quiet whisper of the wind through the windows could be heard.

"Що робитимемо?

"What should we do?"

" – запитав занепокоєний Тарас.

asked a worried Taras.

"Мабуть, це знак, що настав час відпочити", – усміхнувся Юрій.

"Perhaps it's a sign that it's time to take a break," smiled Yuriy.

Вони вирішили залишити роботу і долучитися до гулянь, сподіваючись, що природа і люди подарують натхнення.

They decided to leave their work and join the festivities, hoping nature and people would provide inspiration.

Добре, що вони так вирішили.

It was a good decision.

Прогулюючись, вони зустріли старого історика, який сам прийшов до танцювального вогнища.

While strolling, they met an old historian who had also come to the dance bonfire.

Він розповів про забуті легенди Червоногородського замку, які могли стати іскрометним акцентом їхньої презентації.

He shared forgotten legends of Chervonohorodskyi zamok that could become a sparkling accent of their presentation.

Оксана зрозуміла: захоплення культурою може стати частиною навчання, як важливо знаходити баланс між роботою та радістю.

Oksana realized: enthusiasm for culture can become part of education, and finding a balance between work and joy is important.

Головне – спільна робота привела до несподіваних відкриттів і об'єднала групу ще сильніше.

The main thing is that the joint work led to unexpected discoveries and united the group even more strongly.

Небо було всипане зорями, а навколо вирувало життя та сміх до самого ранку.

The sky was filled with stars, and life and laughter swirled around until dawn.

Завтра буде новий день.

Tomorrow would be a new day.

І на нього Оксана, Юрій та Тарас чекатимуть з нетерпінням, збагачені новими знаннями та дружбою, ще більше сповнені впевненістю в успішному завершенні проєкту.

And Oksana, Yuriy, and Taras would await it eagerly, enriched with new knowledge and friendship, even more confident in the successful completion of their project.