На порозі українського Парламенту, де Київ оживає весняним світлом, розгорнувся ярмарок.

At the doorstep of the ukrayinsʹkoho Parliament, where Kyiv comes alive with spring light, a fair has unfolded.

Тут, біля старовинної будівлі, стоять яскраві намети, повні барвистих українських вишивок.

Here, near the old building, stand bright tents full of colorful ukrayinskykh embroideries.

В повітрі витає аромат свіжого хлеба і звуки народної музики.

In the air drifts the aroma of fresh bread and the sounds of folk music.

Олег, молодий журналіст, прогулюється серед людей.

Oleh, a young journalist, strolls among the people.

Його посмішка світиться.

His smile radiates.

Він шукає особливий подарунок для бабусі.

He is looking for a special gift for his grandmother.

На горизонті він бачить невелику ятку з вишиванками.

On the horizon, he sees a small stall with embroidered shirts.

Тут працює Ярина, майстер своєї справи.

Yaryna, a master of her craft, works there.

Вона створює витвори мистецтва з любов’ю до рідного краю.

She creates works of art with love for her native land.

Лідія, туристка з сусіднього міста, захоплено роздивляється вишивки.

Lidiya, a tourist from a neighboring city, eagerly examines the embroideries.

В її очах горить почуття здивування та захоплення.

In her eyes burns a sense of wonder and admiration.

Але Олег не відволікається.

But Oleh is not distracted.

Він підходить до Ярини і запитує про найкращу вишиванку.

He approaches Yaryna and asks about the best embroidered shirt.

Ярина показує свою улюблену роботу.

Yaryna shows her favorite work.

Але є одна проблема.

But there is one problem.

Ярмарок закривається.

The fair is closing.

Ярина не хоче продавати майстра і своє найкраще творіння.

Yaryna does not want to sell the masterpiece and her best creation.

Вона довго працювала над ним, створюючи з любов’ю і натхненням.

She has long worked on it, creating with love and inspiration.

Олег розуміє, що час піджимає.

Oleh understands that time is pressing.

"Це чудова робота," — каже Олег, — "Це б подарувало щастя моїй бабусі, у якої скоро день народження.

"This is a wonderful work," says Oleh, "It would bring happiness to my grandmother, whose birthday is soon.

Я часто слухав від неї розповіді про нашу культуру.

I often listened to her stories about our culture.

Вона завжди вірила в силу традиції і передавала її мені.

She always believed in the power of tradition and passed it on to me.

Я хочу зробити для неї щось особливе.

I want to do something special for her."

"Сповнена теплих почуттів, Ярина відчуває щирість в словах Олега.

Filled with warm feelings, Yaryna senses sincerity in Oleh's words.

Вона згадує, як бабуся вчила її вишивати, як саме ці традиції об'єднували їхнє покоління.

She remembers how her grandmother taught her to embroider, how these very traditions united their generation.

Нарешті, Ярина вирішує поступитися.

Finally, Yaryna decides to give in.

"Я бажаю твоїй бабусі щастя," — каже вона, віддаючи Олегові свою вишиванку.

"I wish your grandmother happiness," she says, handing Oleh her embroidered shirt.

Олег вдячно посміхається.

Oleh smiles gratefully.

Він з трепетом заходить у бабусину кімнату.

He enters his grandmother's room with excitement.

Коли вона розгортає вишиванку, очі її світяться любов'ю і гордістю.

When she unfolds the embroidered shirt, her eyes glow with love and pride.

Олег навчився того дня, наскільки важливо цінувати особисті історії і традиції.

Oleh learned that day how important it is to value personal stories and traditions.

Ярмарок закінчується.

The fair ends.

Вулицями Києва гуляють посмішки людей, натхненні весняним днем і теплом сердець, які об’єднують покоління.

Smiles walk through the streets of Kyieva, inspired by a spring day and the warmth of hearts that unite generations.

Вишиванка стає символом цих зв’язків, безцінних і непідвладних часу.

The embroidered shirt becomes a symbol of these connections, priceless and beyond the reach of time.