Сонце ледь пробивалося крізь безлисті дерева і густий смог, що зависав над великим базаром.

The sun barely struggled through the leafless trees and the thick smog hanging over the large market.

У повітрі відчувався запах пилу і старих речей.

In the air, there was the smell of dust and old things.

Тут, серед старих пейзажів, люди шукали надію у вигляді товарів, які могли порятувати їхні життя.

Here, among the old landscapes, people searched for hope in the form of goods that could save their lives.

Олексій повільно підходив до одного з прилавків.

Oleksiy slowly approached one of the stalls.

Його погляд радше непокоїв товар, що стояв на краю — маленький флакончик з тим, що могло стати порятунком для його батька.

His gaze was rather worried about the item standing at the edge — a small vial that could be the salvation for his father.

Олексій був рішучий, але також стривожений.

Oleksiy was determined but also anxious.

В кишені було небагато — кілька шматочків їжі та трохи запасів, які вже не мали великої цінності.

In his pocket, he had little — a few pieces of food and some supplies that no longer held much value.

Поруч Олексій побачив Миколу, який уважно вивчав той самий флакон.

Next to Oleksiy, he saw Mykola, who was attentively examining the same vial.

Микола був відомий своїм спритністю і жорсткістю на ринку.

Mykola was known for his cunning and toughness in the market.

Це додавало напругу.

This added tension.

"Привіт, Олексію," — почав Микола, наближаючись, наче хижак.

"Hello, Oleksiy," — began Mykola, approaching like a predator.

"Привіт," — відповів Олексій, намагаючись зберігати спокій.

"Hello," — replied Oleksiy, trying to remain calm.

"Цей флакон, здається, цікавить нас обох," — сказав Микола, посміхаючись.

"This vial seems to interest us both," — said Mykola, smiling.

Олексій знав: щоб отримати флакон, йому доведеться переступити через себе.

Oleksiy knew that to get the vial, he would have to go against himself.

Він подумав про мідний кулон, єдиний спогад від матері.

He thought about the copper pendant, the only memory of his mother.

Золота вартість в цьому світі нічого не означала порівняно з цінністю рідних.

The value of gold in this world meant nothing compared to the value of family.

"Я можу вам запропонувати інше," — несподівано для себе сказав Олексій. Його голос звучав впевнено.

"I can offer you something else," — Oleksiy said unexpectedly, his voice sounding confident.

Микола здивовано подивився на нього: "І що ж?"

Mykola looked at him surprised: "And what would that be?"

"Я можу допомогти вам зупинити витік старого дизельного генератора, що переповнений бензиновими сумішами.

"I can help you stop the leak from the old diesel generator, which is overflowing with gasoline mixtures.

Знаю, що у вас з ним проблеми.

I know you have issues with it.

Ви дозволите обмін на послугу?"

Would you allow a trade for a service?"

Це було ризиковане рішення.

It was a risky decision.

Проте, інколи найцінніше — це зовсім не те, що можна втратити.

However, sometimes the most valuable thing is not what you can lose.

Здивування миттєво з’явилося на обличчі Миколи, а далі прийшло зовсім інше вираз — зацікавлення.

Surprise instantly appeared on Mykola's face, and then came a completely different expression — interest.

"Добре, угода!" — нарешті вигукнув Микола.

"Alright, deal!" — finally exclaimed Mykola.

Олексій забрав флакон, знаючи, що сьогоднішній день стане новою надією для його батька.

Oleksiy took the vial, knowing that today would bring new hope for his father.

Він зрозумів — в житті цінного більше те, що ми робимо заради інших.

He understood that in life, what we do for others holds greater value.

Серед промислових руїн Олексій віддалявся з базару, відчуваючи гордість за своє рішення.

Among the industrial ruins, Oleksiy walked away from the market, feeling proud of his decision.

Сонце повільно заховалося за горизонтом, даруючи світлу частинку надії в цей темний час.

The sun slowly hid beyond the horizon, offering a glimmer of hope in this dark time.