Сонце лагідно гріло на Трухановому острові.

The sun gently warmed Trukhaniv Island.

Оленка з Дімою і Іриною розклали плед біля річки Дніпра.

Olenka, Dima, and Iryna spread out a blanket by the Dnipro River.

Навколо зелені дерева, що лагідно шелестіли на вітрі.

Around them, green trees softly rustled in the breeze.

Люди відпочивали, насолоджуючись спокоєм і чудовими краєвидами.

People were relaxing, enjoying the tranquility and beautiful scenery.

Олена сиділа на траві, дивлячись на Дніпро, і думала про те, що треба сказати родині.

Olena sat on the grass, looking at the Dnipro, and thought about what she needed to tell her family.

Вчора ввечері Діма зробив їй пропозицію.

Last night, Dima had proposed to her.

Вона дуже зраділа, але турбувалася, як сприймуть це її батьки.

She was very happy but worried about how her parents would take the news.

Ірина вже занурила руки в кошик з їжею, смакуючи вареники з картоплею.

Iryna already had her hands in the basket of food, savoring vareniki with potatoes.

Діма обіймав Олену за плечі, тихенько розмовляючи з нею.

Dima hugged Olenka by the shoulders, quietly talking to her.

"Ти повинна сказати, кохана," - мовив він, спробувавши підбадьорити її.

"You should tell them, dear," he said, trying to encourage her.

"Все буде добре.

"Everything will be fine."

"Олена кивнула, але всередині відчувала тривогу.

Olena nodded, but inside she felt anxious.

Її сім'я була завжди обережною з незнайомими людьми, а тим більше, коли йшлося про щось важливе, як шлюб.

Her family had always been cautious with strangers, especially when it came to something as important as marriage.

Ірина, відчуйши неспокій сестри, раптом почала розповідати історію з дитинства.

Sensing her sister's unease, Iryna abruptly started telling a childhood story.

"Пам’ятаєш, як ми загубилися в лісі, коли були малі?

"Do you remember when we got lost in the forest when we were little?"

" - запитала вона сміючись.

she asked, laughing.

Сміх Ірини змусив Олену посміхнутися.

Iryna's laughter made Olenka smile.

Це нагадало їй про важливість родинних моментів і взаєморозуміння.

It reminded her of the importance of family moments and understanding.

Вона відчула, що це і є той момент.

She felt that this was the moment.

"Я маю новину!

"I have news!"

" - раптом вигукнула Олена.

suddenly exclaimed Olenka.

Всі повернулися до неї.

Everyone turned to her.

"Ми з Дімою заручені," - додала вона, показуючи обручку.

"We're engaged," she added, showing the ring.

Ірині перехопило подих, а Діма напрягся, очікуючи реакції.

Iryna caught her breath, and Dima tensed up, waiting for the reaction.

Проте хвилина мовчання швидко перетворилася на обійми і привітання.

However, the moment of silence quickly turned into hugs and congratulations.

Сім'я була спершу здивована, але швидко зраділа за Олену, бачачи її щастя.

The family was initially surprised but soon became happy for Olenka, seeing her joy.

Навколо них розквітли усмішки.

Smiles blossomed around them.

Ірина з гордістю обійняла сестру, а Діма зупинив погляд на майбутніх тестях, відчувши їхню підтримку.

Iryna proudly hugged her sister, and Dima looked at his future in-laws, feeling their support.

Того дня біля Дніпра Олена зрозуміла, що важливо говорити вчасно і відкрито.

That day by the Dnipro, Olenka realized the importance of speaking up promptly and openly.

Вона стала більш впевненою в своїх почуттях і рішучою в своєму виборі.

She became more confident in her feelings and decisive in her choice.

День був приємний та сонячний, як початок їхнього нового майбутнього разом.

The day was pleasant and sunny, like the beginning of their new future together.