У весняному київському повітрі відчувалися промені теплого сонця, які спускалися на Бориспільський міжнародний аеропорт.

In the spring air of Kyiv, the rays of the warm sun could be felt descending upon Boryspil International Airport.

Велика зала аеровокзалу дзвеніла оголошеннями, гомоном людей та гуркотом валіз, котрі котили до виходу.

The large terminal hall echoed with announcements, the chatter of people, and the rumble of suitcases rolling towards the exit.

Всі швидко квапилися, зустрічаючи родичів і друзів, що прилетіли з далеких країв.

Everyone was quickly hurrying, meeting relatives and friends arriving from distant lands.

Серед них стояла Світлана, молода жінка з ясними очима, які відображали легке хвилювання.

Among them stood Svitlana, a young woman with bright eyes reflecting a hint of excitement.

У руках вона тримала листа.

She held a letter in her hands.

Вона написала його уночі, коли не могла заснути, думаючи про те, як цей день прийде.

She had written it at night when she couldn't sleep, thinking about how this day would come.

Сьогодні вона мала зустріти Дмітра, свого друга дитинства, якого не бачила понад десять років.

Today she was to meet Dmytro, her childhood friend whom she hadn't seen for over ten years.

Їхнє минуле було сповнене пригод та сміху, але з роками вони втратили зв'язок.

Their past had been full of adventures and laughter, but over the years they lost touch.

Світлана стояла біли вікна, спостерігаючи, як літак за літаком приземляються, і подумки намагалася уявити, яким тепер може бути Дмітро.

Svitlana stood by the window, watching as plane after plane landed, mentally trying to imagine what Dmytro might be like now.

Чи впізнає він її?

Would he recognize her?

Прийдуть на пам'ять їхні спільні прогулянки по парку і розмови про все на світі?

Would their shared walks in the park and conversations about everything in the world come to mind?

Вона відкрила листа, що написала вночі.

She opened the letter she had written during the night.

Текст був простим: "Дмітро, я завжди пам’ятала наші моменти.

The text was simple: "Dmytro, I always remembered our moments.

Я хотіла сказати, що минуле не забуте.

I wanted to say that the past is not forgotten.

Я сподіваюся, що, зустрічаючись сьогодні, ми знайдемо нову дорогу для нашої дружби.

I hope that by meeting today, we will find a new path for our friendship."

"Раптом оголосили про прибуття рейсу, на якому мав прилетіти Дмітро.

Suddenly an announcement was made about the arrival of the flight Dmytro was on.

Світланине серце закалатало швидше.

Svitlana's heart began to beat faster.

Вона поглянула на двері виходу, розуміючи, що зараз потрібно вирішити - чи простягнути обійми, чи простягнути лист.

She looked at the exit doors, realizing that now she needed to decide—whether to extend a hug or hand over the letter.

І ось він - Дмітро з'явився у натовпі пасажирів.

And there he was—Dmytro appeared amidst the crowd of passengers.

Він виглядав трохи старшим, але обличчя було таке знайоме.

He looked a bit older, but his face was so familiar.

Світлана зробила крок вперед, і в цей момент їхні очі зустрілися.

Svitlana took a step forward, and in that moment, their eyes met.

Дмітро широко усміхнувся, і обіймаючи, промовив: "Світлано!

Dmytro smiled widely, and hugging her, said, "Svitlana!

Це правда ти!

It's really you!"

"Всі хвилювання Світлани розтанули в обіймах друга.

All of Svitlana's anxieties melted away in her friend's embrace.

Вона не передала листа - він був вже не потрібен.

She did not hand over the letter—it was no longer needed.

Усе, що потрібно було сказати, знайшло своє місце в цьому теплом обіймі.

Everything that needed to be said found its place in that warm hug.

Світлана відчула, як упевненість зміцнює її кроки, а спокій заповнює серце.

Svitlana felt confidence strengthen her steps and calmness fill her heart.

Почуття минулого не зашкодили їхній дружбі - навпаки, стали ще міцнішими.

The feelings of the past did not harm their friendship—instead, they became even stronger.

Серед шуму і суєти аеропорту весна Києва принесла новий початок.

Amidst the noise and hustle of the airport, Kyiv’s spring brought a new beginning.