Коли весняне сонце заливало золотим світлом інтер'єр Софії Київської, Оксана стояла перед величною стіною собору.

When the spring sun flooded the interior of Sophia of Kyiv with golden light, Oksana stood before the majestic wall of the cathedral.

Її кисть неквапливо торкалася древньої фрески, що чекала на відновлення.

Her brush slowly touched the ancient fresco, which was waiting to be restored.

Час був невблаганним.

Time was relentless.

Відновлення мало завершитись до початку туристичного сезону.

The restoration had to be completed before the beginning of the tourist season.

Але якість роботи для неї була важливіша за все.

But the quality of work was more important to her than anything else.

Поруч із нею на будівельних риштованнях стояв Юрій, історик із великими знаннями.

Beside her on the scaffolding stood Yuriy, a historian with vast knowledge.

Він вивчав документи, старі малюнки, древні пигменти.

He was studying documents, old drawings, and ancient pigments.

"Оксано, ми мусимо використовувати ті кольори, що були колись", - наполягав він, звертаючи увагу на рідкісний синій відтінок.

"Oksana, we must use the colors that were once used," he insisted, pointing out a rare shade of blue.

"Ти знаєш, що такий відтінок зараз важко знайти?", відказала Оксана, зосереджено вдивляючись у фреску.

"You know, that such a shade is hard to find nowadays," responded Oksana, intently gazing at the fresco.

Її руки тремтіли від сумнівів.

Her hands trembled with doubt.

"Але я погоджуюся. Це важливо."

"But I agree. It's important."

Решту дня вони працювали разом.

They worked together for the rest of the day.

Усю ніч вони освітлювали стіни лампами, шукали найменші сліди оригінальних кольорів.

All night, they illuminated the walls with lamps, searching for the slightest traces of the original colors.

І раптом, під численними шарами новішої фарби, вони зробили відкриття — невеликий шматок оригінального пігменту, прихований багато століть.

And suddenly, beneath numerous layers of newer paint, they made a discovery—a small piece of original pigment, hidden for many centuries.

Проведення завершили швидше, ніж чекали.

They completed the work faster than expected.

Величний малюнок яскравів на стіні, зберігаючи свої справжні барви.

The magnificent painting shone on the wall, preserving its true colors.

Управління прийшло для перевірки, їх очі блищали задоволенням.

The management came for an inspection, their eyes gleaming with satisfaction.

"Ми це зробили", - тихо сказала Оксана, пильно дивлячись на Юрія.

"We did it," Oksana said quietly, looking intently at Yuriy.

Її сумніви розвіялися.

Her doubts dissipated.

Вона відчувала впевненість у своїх силах.

She felt confident in her abilities.

Вона зрозуміла цінність співпраці.

She understood the value of collaboration.

Юрій, подивившись на розкриття стародавніх кольорів, здобув нову перспективу.

Yuriy, looking at the unveiling of the ancient colors, gained a new perspective.

"Іноді треба робити крок назад, аби рухатись вперед", - крізь посмішку поділився він.

"Sometimes you need to take a step back to move forward," he shared through a smile.

Коли навесні сонце знову торкнулося золотої епохи фресок, які прикрашають стіни собору, Оксана й Юрій знали, що їхній спільний труд залишить свій слід в історії.

When the spring sun once again touched the golden era of the frescoes that adorn the walls of the cathedral, Oksana and Yuriy knew that their joint effort would leave its mark on history.

Їхні зусилля не були марні.

Their efforts were not in vain.

Історія та мистецтво знову об'єдналися, щоб розповісти світові про минуле.

History and art joined forces once again to tell the world about the past.

І ця майстерність, народжена в Києві, була безцінною.

And this craftsmanship, born in Kyiv, was priceless.