У старому місті Львові, де весняні квіти вкривають вулиці, у величній будівлі Оперного театру готувалися до вистави.

In the old city of Lviv, where spring flowers cover the streets, preparations for a performance were underway in the magnificent building of the Opera House.

Ліва оконина сценічної завіси трохи піднята, крізь неї видно збуджену публіку.

The left curtain of the stage was slightly lifted, revealing an excited audience through it.

У залі мерехтіли кришталеві люстри.

In the hall, crystal chandeliers flickered.

Кожне місце було зайняте, бо всі чекали на Оксану, молоду, але вже відому співачку.

Every seat was taken because everyone was waiting for Oksana, a young but already famous singer.

Та вона сиділа за кулісами, серце гупотіло так, ніби хотіло вирватися, а в руках була листівка від дідуся, яку вона завжди носила з собою.

But she sat backstage, her heart pounding as if it wanted to burst, with a postcard from her grandfather, which she always carried with her.

Оксана завжди мріяла виступити в Львівській опері.

Oksana had always dreamed of performing at the Lviv Opera.

Дідусь, її великий прихильник, часто повторював: "Твій голос, як весняна роса — чистий і ніжний".

Her grandfather, her great supporter, often repeated: "Your voice is like spring dew — pure and gentle."

Але сьогодні страх захопив її так, що вона ледве дихала.

But today, fear gripped her so tightly that she could barely breathe.

До неї підійшов Микола, диригент, який знав Оксану ще з дитинства.

Mykola, the conductor who had known Oksana since childhood, approached her.

Він бачив її страх і не міг залишатися осторонь.

He saw her fear and couldn't stand aside.

"Оксано, ти повинна пам'ятати, для чого ти тут", — сказав він, поклавши їй руку на плече.

"Oksana, you must remember why you are here," he said, placing a hand on her shoulder.

"Цей виступ — не лише для тебе, а й для нього, твого дідуся.

"This performance is not just for you, but also for him, your grandfather.

І наш оперний театр потребує твого голосу".

And our opera house needs your voice."

Лариса, подруга і також сопрано, підсіла поруч.

Larysa, a friend and also a soprano, sat down next to her.

"Я заспіваю разом з тобою", — запропонувала вона.

"I'll sing with you," she offered.

"Це полегшить тобі перший крок".

"It will make the first step easier for you."

Час танув.

Time was running out.

Завіса ось-ось підніметься.

The curtain was about to rise.

Оксана подивилася на Миколу та Ларису.

Oksana looked at Mykola and Larysa.

Вона відчула тепло їхньої підтримки і вирішила — страх не переможе.

She felt the warmth of their support and decided — fear would not win.

Вона піднялась, міцно стискаючи листівку.

She stood up, holding the postcard tightly.

Коли оркестр заграв перші ноти, а світло згасло, Оксана зробила глибокий вдих і вийшла на сцену.

When the orchestra played the first notes and the lights went down, Oksana took a deep breath and stepped onto the stage.

Поруч з нею стояла Лариса.

Larysa stood beside her.

Їхні голоси злилися у гармонію, викликаючи у слухачів зачарування.

Their voices merged in harmony, enchanting the audience.

Оксана співала, ніби ніколи не знала страху.

Oksana sang as if she never knew fear.

З кожною нотою її впевненість зростала.

With each note, her confidence grew.

Після виступу зал вибухнув оплесками.

After the performance, the hall exploded in applause.

Оксана відчула, як її серце наповнилось теплом і гордістю.

Oksana felt her heart fill with warmth and pride.

Вона вклонилася, впевнена у собі і вдячна за підтримку.

She bowed, confident in herself and grateful for the support.

Відтоді Оксана знала: вона завжди носитиме у собі частинку дідуся і його любов до опери.

From that moment on, Oksana knew: she would always carry a part of her grandfather and his love for opera within her.

Її голос став екраном зв’язку між минулим і майбутнім, теплим, як весняна роса.

Her voice became a bridge between the past and the future, warm like spring dew.

І вона пронесе це через усе своє життя.

And she would carry this throughout her life.