Дмитро стояв на подвір'ї Львівського дитячого будинку.

Dmytro stood in the courtyard of the Lvivskyi dytyachyi budynok.

Повітря було наповнене свіжим ароматом бузку, а дитячий сміх лунав навколо, наче сонячні зайчики.

The air was filled with the fresh scent of lilacs, and children's laughter echoed around like sunbeams.

Весна принесла життя і надію, але Дмитро все ще хвилювався.

Spring had brought life and hope, but Dmytro was still anxious.

Попереду була важлива подія – збір коштів до Дня праці.

An important event was ahead—a fundraising event for Labor Day.

Іван, один з вихованців дитячого будинку, підбіг до Дмитра, тримаючи в руках кольоровий плакат.

Ivan, one of the children from the orphanage, ran up to Dmytro, holding a colorful poster in his hands.

"Дмитре, дивись, що ми зробили для заходу!

"Dmytro, look what we made for the event!"

" – сказав він з гордістю.

he said proudly.

Плакат був прикрашений квітами і написом "Свято допомоги".

The poster was adorned with flowers and the inscription "Festival of Help."

Усмішка Івана надала Дмитру трішки впевненості, але всередині він все ще сумнівався у своїх силах.

Ivan's smile gave Dmytro a bit of confidence, but inside he still doubted his abilities.

Оксана, керівниця дитячого будинку, підійшла до Дмитра.

Oksana, the director of the orphanage, approached Dmytro.

"Ти справишся, Дмитре.

"You'll do great, Dmytro.

Ми всі в тебе віримо," – запевнила вона.

We all believe in you," she reassured him.

Слова Оксани надали йому натхнення.

Oksana's words gave him inspiration.

Він вирішив звернутися до місцевих бізнесів за підтримкою.

He decided to reach out to local businesses for support.

Хоча страх перед відмовою не полишав його, Дмитро зрозумів, що це єдиний шлях.

Although the fear of rejection lingered, Dmytro realized it was the only way.

День події настав швидше, ніж він очікував.

The day of the event came sooner than he expected.

Сонце сяяло яскраво, і у дворі зібралось багато людей.

The sun shone brightly, and many people gathered in the yard.

Дмитро почав трохи заспокоюватись, коли одна із запрошених промовців раптово відмовилася.

Dmytro began to calm down a little when one of the invited speakers suddenly canceled.

Це був удар, і Дмитро відчув, як хвиля паніки захоплює його.

It was a blow, and Dmytro felt a wave of panic sweeping over him.

Не було часу на вагання.

There was no time for hesitation.

Він мусив діяти.

He had to act.

Дмитро вийшов на підмостки.

Dmytro stepped onto the platform.

Поглянув на зібраних, глибоко вдихнув і почав говорити.

He looked at the gathered crowd, took a deep breath, and began to speak.

Він розповів про свою особисту історію – про боротьбу зі своїми почуттями провини за те, що він мав щасливе дитинство, поки інші страждали.

He told his personal story—about his struggle with feelings of guilt for having a happy childhood while others suffered.

Його слова торкнулися кожного в залі.

His words touched everyone in the hall.

Завдяки його щирості й відвертості, натовп завмер.

Thanks to his sincerity and openness, the crowd was captivated.

Потім розпочався аплодисмент.

Then applause began.

Люди натхненно вирішили підтримати дитячий будинок.

People were inspired to support the orphanage.

Донати почали надходити, і Дмитро відчув, як з'являється тепло в серці.

Donations started to pour in, and Dmytro felt warmth filling his heart.

Після заходу Іван і Оксана підійшли до Дмитра, обіймаючи його.

After the event, Ivan and Oksana approached Dmytro, hugging him.

Дмитро усвідомив, що його старання варті того.

Dmytro realized that his efforts were worth it.

Він не лише зібрав кошти, але й знайшов сенс своєї діяльності.

He not only raised funds but also found meaning in his work.

Він більше не сумнівався у власних силах.

He no longer doubted his own abilities.

Вечірні тіні принесли спокій і задоволення.

Evening shadows brought peace and satisfaction.

Дмитро дивився на дітей, що продовжували гратись у затишному дворі, і відчував радість від усвідомлення, що його слова та дії справді здатні змінити світ на краще.

Dmytro watched the children continue to play in the cozy courtyard, and he felt the joy from knowing that his words and actions really could change the world for the better.

Весняні квіти віддзеркалювали світло надії, а Дмитрові усміхнулось нове почуття впевненості.

The spring flowers reflected the light of hope, and a new sense of confidence smiled down upon Dmytro.