Зимова ніч спустилася на узбережжя, вкриваючи пісок сріблястим місяцевим світлом.

The winter night descended on the coast, covering the sand with silvery moonlight.

Над морем шаруділи холодні хвилі, підкреслюючи тишу навколо.

Over the sea, cold waves rustled, accentuating the silence around.

Друзі зібралися на пляжі, щоб біля багаття відсвяткувати День Святого Миколая.

Friends gathered on the beach to celebrate Saint Nicholas Day near the bonfire.

Дмитро, Оксана та Софія стояли в півколі, обгорнені світлом та теплотом вогню.

Dmytro, Oksana, and Sofiya stood in a semicircle, enveloped by the light and warmth of the fire.

Дмитро стояв трохи осторонь, вдивляючись у мерехтливі язики полум'я.

Dmytro stood a little apart, gazing into the flickering tongues of flames.

Він згадав дитинство в родинному колі, запах печива і дзвінкий сміх, що був частиною святкувань.

He reminisced about childhood with his family, the smell of cookies, and the ringing laughter that was part of their celebrations.

"Дмитре, що мовчиш?

"Dmytre, why are you quiet?"

" — запитала Оксана, помічаючи його задумливість.

Oksana asked, noticing his pensiveness.

"Просто згадав, як ми вдома святкували Святого Миколая", — відповів він, намагаючись посміхнутися.

"I just remembered how we celebrated Saint Nicholas at home," he replied, trying to smile.

"Було би добре мати щось подібне і тут".

"It would be nice to have something like that here."

"Розкажи!

"Tell us!"

" — вигукнула Софія, підбадьорюючи його.

exclaimed Sofiya, encouraging him.

Дмитро зітхнув, і почав розповідь.

Dmytro sighed and began his story.

Він говорив про магію дитячих спогадів, про час, коли кожен хлопчик та дівчинка з нетерпінням чекали ранку, аби знайти під подушкою солодощі та подарунки.

He spoke about the magic of childhood memories, a time when every boy and girl eagerly awaited the morning to find sweets and gifts under the pillow.

Спогади огортали його, ніби старий теплий плед, і слова лилися природно.

The memories wrapped him like an old warm blanket, and the words flowed naturally.

Поступово інші приєднувалися до розповіді, ділячись власними казковими історіями, і навколо наростало відчуття єднання.

Gradually, others joined in the storytelling, sharing their own enchanting tales, and a sense of unity grew around them.

Дмитро відчув, як розмірений ритм серця збігається з теплом, що виходило від друзів.

Dmytro felt how the measured rhythm of his heart matched the warmth emanating from his friends.

Коли він закінчив, друзі, натхнені його словами, почали співати українські колядки.

When he finished, the friends, inspired by his words, began singing Ukrainian carols.

Їхні голоси м'яко чарували ніч, переповнюючи холодну атмосферу теплом і радістю.

Their voices softly enchanted the night, filling the cold atmosphere with warmth and joy.

Дмитро посміхався, слухаючи знайомі мелодії.

Dmytro smiled, listening to the familiar melodies.

Тепер він відчував, що знайшов нову сім’ю тут, на цьому пляжі, під незамінним місяцем.

Now he felt that he had found a new family here, on this beach, under the irreplaceable moon.

І хоча морозний вітер продовжував гратися з їхнім вогнем, у душі Дмитра нарешті запанувало тепло.

And although the frosty wind continued to play with their fire, warmth finally prevailed in Dmytro's soul.

Виконуючи колядки, він зрозумів, що справжня родина може бути там, де є любов і турбота, навіть далеко від дому.

Singing the carols, he realized that a true family can be where there is love and care, even far from home.